– Як оцінюють, які роблять зауваження представники НАТО щодо української участі в операціях Міжнародних сил сприяння безпеці?
– Участь України в операціях та місіях під проводом НАТО завжди високо оцінювалося альянсом і його країнами-членами. Українські військові зарекомендували себе як висококваліфіковані й високопрофесійні, талановиті учасники цих операцій. НАТО хотіла б, щоб ми продовжили таку участь у їхніх операціях та місіях.
– Чи звучали на засіданні міністрів оборони альянсу якісь конкретні пропозиції чи запити?
– Конкретний запит, що цікавить альянс, стосується можливості виділення засобів для участі у антипіратських операціях НАТО. Піратство – це тема, особлива для України, бо по всьому світу плавають понад 10 тисяч українських моряків на човнах під різними прапорами. На жаль, ми пам’ятаємо ті випадки тривалих переговорів щодо визволення екіпажів із українськими моряками. Тому для України безпека морських просторів – тема важлива, так само, як і участь українських ресурсів була б важливою.
– Мова, вочевидь, іде про операцію «Океанський щит». На якому етапі перебувають роздуми Києва щодо участі в цій операції?
– Саме про це йде мова. Відомо, що паралельно проводиться операція ЄС «Аталанта», а також патрулювання національних засобів таких країн, як Росія та Китай. Звичайно, Україна буде розглядати і свою участь. Але слід врахувати, по-перше, що такі операції проводяться на плановій основі, кораблі змінюються у визначений період. По-друге, участь у такій складній, наближеній до бойової місії потребує підготовки засобів, а це забирає певний час. До того ж, український ВМФ задіяний і в інших міжнародних операціях.
– Говорячи про розбіжності між НАТО та Росією щодо системи ПРО – як планує діяти Україна, якщо вони не домовляться? На чиєму боці вона опиниться?
– Система європейської ПРО, яку створює НАТО, базується на розробках США. По-друге, консультації із росіянами тривають. Там, дійсно, є певна різниця у підходах, від якої залежить бути чи не бути спільній системі. Україну цікавить максимальне отримування інформації: що відбувається у цій сфері і наскільки просунулись у контактах НАТО й Російська Федерація. Географічне розташування України між альянсом і Росією змушує нас цікавитися тим, що діється навколо. Але у нас поки що замало інформації, щоб говорити про практичні аспекти цієї важливої теми.
– Тобто, переговорів, як таких, наразі немає?
– Я ніколи не казав, що вони є. Є обмін інформацією, що робиться і що може робити Україна. Але не більше.
– А чи не означає це, що відсутність переговорів між Україною та НАТО диктується тим, що немає просування у консультаціях НАТО і Росії?
– Я не відповідаю за переговори із Росією, тому ми дізнаємося про те, що там відбувається зі ЗМІ та від колег. У таких великих проектах важко уявити погодження всіх деталей за місяць-два. Тому, давайте дамо їм попрацювати. У будь-якому разі, керівництво альянсу хотіло б до саміту в Чикаго у травні наступного року завершити підготовчий етап і виробити загальне бачення щодо ПРО. Україні цікаво все, що зміцнює глобальну безпеку. Все, що підвищує спроможність реагувати на ті прояви, проти яких створюється ця ПРО, – для України цікаво, бо це сприяє посиленню безпеки, у тому числі в національних кордонах України.
– Співробітництво між НАТО і Україною відбувається на основі так званих «річних програм». Як втілюється цьогорічна програма?
– Ця програма включає у себе реформування суспільства в цілому, розвиток демократії та всіх сфер життя. Крім наших оцінок, НАТО теж проводить оцінювання. Експерти від альянсу у жовтні прибудуть до України, і ми знатимемо, що думають про її реалізацію співробітники міжнародного секретаріату НАТО.
– Одна зі складових цієї програми – проект «Наука заради миру». Які конкретні проекти розвиваються у цьому сенсі між Україною та НАТО?
– Це, наприклад, проект, над яким працюють партнери з НАТО і харківські вчені. Йдеться про розробку нового рентгенівського обладнання для виявлення вибухонебезпечних та інших речовин. Мета – створити якісно новий клас такого обладнання, яке може також застосовуватися у цілком мирних цілях. Цьогорічний проект стосується знешкодження радіоактивних відходів на колишніх військових базах СРСР. На місцях уже побували експерти із НАТО, які обстежили ці захоронення і визначили, що це можливо, кошти для цього є. У рамках цієї програми ми б хотіли також запропонувати НАТО кілька проектів із очищення колишніх військових аеродромів, де є великі кількості паливно-мастильних матеріалів. Вони перебувають у землі й тому не придатні, а от у деяких країнах альянсу є успішні технології, тому ці проекти мають шанси на реалізацію.
– А фінансування?
– Як правило, такого роду проекти фінансуються із кількох джерел: бюджетні кошти НАТО, додаткові внески окремих країн-членів, що зацікавлені у цих проектах. Нарешті, безумовно, внески країни-реципієнта, у даному випадку – України.
– Участь України в операціях та місіях під проводом НАТО завжди високо оцінювалося альянсом і його країнами-членами. Українські військові зарекомендували себе як висококваліфіковані й високопрофесійні, талановиті учасники цих операцій. НАТО хотіла б, щоб ми продовжили таку участь у їхніх операціях та місіях.
– Чи звучали на засіданні міністрів оборони альянсу якісь конкретні пропозиції чи запити?
– Конкретний запит, що цікавить альянс, стосується можливості виділення засобів для участі у антипіратських операціях НАТО. Піратство – це тема, особлива для України, бо по всьому світу плавають понад 10 тисяч українських моряків на човнах під різними прапорами. На жаль, ми пам’ятаємо ті випадки тривалих переговорів щодо визволення екіпажів із українськими моряками. Тому для України безпека морських просторів – тема важлива, так само, як і участь українських ресурсів була б важливою.
– Мова, вочевидь, іде про операцію «Океанський щит». На якому етапі перебувають роздуми Києва щодо участі в цій операції?
– Саме про це йде мова. Відомо, що паралельно проводиться операція ЄС «Аталанта», а також патрулювання національних засобів таких країн, як Росія та Китай. Звичайно, Україна буде розглядати і свою участь. Але слід врахувати, по-перше, що такі операції проводяться на плановій основі, кораблі змінюються у визначений період. По-друге, участь у такій складній, наближеній до бойової місії потребує підготовки засобів, а це забирає певний час. До того ж, український ВМФ задіяний і в інших міжнародних операціях.
– Говорячи про розбіжності між НАТО та Росією щодо системи ПРО – як планує діяти Україна, якщо вони не домовляться? На чиєму боці вона опиниться?
– Система європейської ПРО, яку створює НАТО, базується на розробках США. По-друге, консультації із росіянами тривають. Там, дійсно, є певна різниця у підходах, від якої залежить бути чи не бути спільній системі. Україну цікавить максимальне отримування інформації: що відбувається у цій сфері і наскільки просунулись у контактах НАТО й Російська Федерація. Географічне розташування України між альянсом і Росією змушує нас цікавитися тим, що діється навколо. Але у нас поки що замало інформації, щоб говорити про практичні аспекти цієї важливої теми.
– Тобто, переговорів, як таких, наразі немає?
– Я ніколи не казав, що вони є. Є обмін інформацією, що робиться і що може робити Україна. Але не більше.
– А чи не означає це, що відсутність переговорів між Україною та НАТО диктується тим, що немає просування у консультаціях НАТО і Росії?
– Я не відповідаю за переговори із Росією, тому ми дізнаємося про те, що там відбувається зі ЗМІ та від колег. У таких великих проектах важко уявити погодження всіх деталей за місяць-два. Тому, давайте дамо їм попрацювати. У будь-якому разі, керівництво альянсу хотіло б до саміту в Чикаго у травні наступного року завершити підготовчий етап і виробити загальне бачення щодо ПРО. Україні цікаво все, що зміцнює глобальну безпеку. Все, що підвищує спроможність реагувати на ті прояви, проти яких створюється ця ПРО, – для України цікаво, бо це сприяє посиленню безпеки, у тому числі в національних кордонах України.
– Співробітництво між НАТО і Україною відбувається на основі так званих «річних програм». Як втілюється цьогорічна програма?
– Ця програма включає у себе реформування суспільства в цілому, розвиток демократії та всіх сфер життя. Крім наших оцінок, НАТО теж проводить оцінювання. Експерти від альянсу у жовтні прибудуть до України, і ми знатимемо, що думають про її реалізацію співробітники міжнародного секретаріату НАТО.
– Одна зі складових цієї програми – проект «Наука заради миру». Які конкретні проекти розвиваються у цьому сенсі між Україною та НАТО?
– Це, наприклад, проект, над яким працюють партнери з НАТО і харківські вчені. Йдеться про розробку нового рентгенівського обладнання для виявлення вибухонебезпечних та інших речовин. Мета – створити якісно новий клас такого обладнання, яке може також застосовуватися у цілком мирних цілях. Цьогорічний проект стосується знешкодження радіоактивних відходів на колишніх військових базах СРСР. На місцях уже побували експерти із НАТО, які обстежили ці захоронення і визначили, що це можливо, кошти для цього є. У рамках цієї програми ми б хотіли також запропонувати НАТО кілька проектів із очищення колишніх військових аеродромів, де є великі кількості паливно-мастильних матеріалів. Вони перебувають у землі й тому не придатні, а от у деяких країнах альянсу є успішні технології, тому ці проекти мають шанси на реалізацію.
– А фінансування?
– Як правило, такого роду проекти фінансуються із кількох джерел: бюджетні кошти НАТО, додаткові внески окремих країн-членів, що зацікавлені у цих проектах. Нарешті, безумовно, внески країни-реципієнта, у даному випадку – України.
