– Знання про це не мало б становити проблему з огляду на те, що кілька сусідів Швеції були окуповані комуністами упродовж півстоліття. Але, на жаль, знань про це практично не існує. Якщо ви молодий швед, якому не байдужі поняття прав людини та свободи, то з великою імовірністю ви будете носити футболку з Че Ґеварою і слухати революційні пісні. Ви будете сприймати вільний ринок, капіталізм та глобалізацію як несправедливість, утиск і брутальність. А комунізм у вашій уяві буде, навпаки, означати надії на світле майбутнє. Зараз зображення Че Ґевари можна знайти всюди, але ніхто не замислюється над його жертвами. Ми всі знаємо портрет усміхненого Мао Дзедуна роботи Енді Воргола, але не замислюємося над тим, що він винен у смерті десятків мільйонів людей. Коли я вчився у школі в Швеції, ми ніколи нічого не вивчали про наших сусідів по той бік Балтійського моря, хоча вони жили поруч.
– Чи Вам і Вашим однодумцям уже вдалося щось зробити?
– Так, чогось нам вдалося вже досягнути, бо ми вказали на проблему і розпочали дискусію на цю тему. Ми також створили можливість для отримання знань, бо тепер вивчення злочинів комунізму є таким самим обов’язковим, як і злочинів націонал-соціалізму в Німеччині. Ми розпочали з того, що провели опитування в Швеції в 2007 році. Ми знали, що рівень обізнаності з цього питання буде низьким, але не уявляли, наскільки. 90% опитаних студентів ніколи не чули про ГУЛАГ, у той час як 95% добре знали про Освенцим і Голокост. 43% думали, що за комуністів загинуло менш як мільйон осіб в усьому світі, а п’ята частина думала, що ця цифра є близько 10 тисяч осіб. Хоча оцінкова цифра серед дослідників – близько 100 мільйонів осіб, і це консервативна оцінка.
– Але незнання, як часто вказують дослідники, не є випадковим. Комуністичні й соціалістичні партії в країнах західної Європи були активно проти поширення знань про злочини комунізму.
– Звичайно. Візьмімо, наприклад, мою рідну Швецію. Місцева соціалістична партія повністю покладалася на комуністів, що допомагало їй протягом майже 50 років залишатися при владі. Це мало прямі наслідки для засобів масової інформації, які були здебільшого державні, та освіти, також контрольованою державою. Також є й опозиція з боку крайньо лівих. Але я гадаю, що це неминуче. Бо якщо ви сповідуєте утопічну ідеологію, яку дискредитувала сама історія, як у випадку з комунізмом і соціалізмом, то факти стають вашими найгіршими ворогами. Від цього нікуди не подітися.
– Чи Вам і Вашим однодумцям уже вдалося щось зробити?
– Так, чогось нам вдалося вже досягнути, бо ми вказали на проблему і розпочали дискусію на цю тему. Ми також створили можливість для отримання знань, бо тепер вивчення злочинів комунізму є таким самим обов’язковим, як і злочинів націонал-соціалізму в Німеччині. Ми розпочали з того, що провели опитування в Швеції в 2007 році. Ми знали, що рівень обізнаності з цього питання буде низьким, але не уявляли, наскільки. 90% опитаних студентів ніколи не чули про ГУЛАГ, у той час як 95% добре знали про Освенцим і Голокост. 43% думали, що за комуністів загинуло менш як мільйон осіб в усьому світі, а п’ята частина думала, що ця цифра є близько 10 тисяч осіб. Хоча оцінкова цифра серед дослідників – близько 100 мільйонів осіб, і це консервативна оцінка.
– Але незнання, як часто вказують дослідники, не є випадковим. Комуністичні й соціалістичні партії в країнах західної Європи були активно проти поширення знань про злочини комунізму.
– Звичайно. Візьмімо, наприклад, мою рідну Швецію. Місцева соціалістична партія повністю покладалася на комуністів, що допомагало їй протягом майже 50 років залишатися при владі. Це мало прямі наслідки для засобів масової інформації, які були здебільшого державні, та освіти, також контрольованою державою. Також є й опозиція з боку крайньо лівих. Але я гадаю, що це неминуче. Бо якщо ви сповідуєте утопічну ідеологію, яку дискредитувала сама історія, як у випадку з комунізмом і соціалізмом, то факти стають вашими найгіршими ворогами. Від цього нікуди не подітися.
