Вільний час – зона людського буття, яку формує економічний стан країни, національний менталітет, культура, рівень розвитку громадянського суспільства.
На виставці, що відкрилась у Празі, представлені беззаперечні докази того, наскільки різним міг бути вільний час у 20-му столітті.
Наприклад, у Швеції сформувалась традиція, яка схиляє громадян знайти такий відпочинок, який би зовсім відрізнявся від праці. Тобто, це мають бути справжні лінощі, але на природі. Там відбувається цілковите єднання особи і природи, яка є естетично бездоганною сценою для роздумів, гри творчої уяви, мрій. Спробуйте хором заспівати на лісовій галявині – кращого відпочинку немає, переконані творці шведської експозиції.
Мистецтво в Гулазі – творча потреба
Зовсім інакша картина відкриває експозицію, присвячену відпочинку в колишньому СРСР. У вільні хвилини творчий імпульс радянського громадянина був спрямований на компенсацію цілковитих нестач – у духовній сфері і в побутовій, наприклад, на виробництво побутових приладів.
«Мистецтво, якщо говорити про дозвілля в СРСР, опинилось у якомусь екстремальному стані, в ньому опинилась людина і її творчий дух. На виставці ми показуємо три головні види дозвілля. У зоні радянських концентраційних таборів, Гулагу, – в екстремальних умовах творчості людини. Друга частина виставки – це речі, які у вільний час виробили люди, щоб допомогти собі в побуті: це різні антени, обігрівачі, вентилятори, які були аж надто дорогі або їх не було взагалі. І третя частина виставки – вільний час для збереження пам’яті. Ми показуємо перші стереоскопічні фотографії, які в СРСР були заборонені і за які їхні автори поплатились життям. Важливо, що ці предмети збереглись, їх вивчення відбувається в рамках дослідження тоталітарних режимів», – розповів автор експозиції, празький історик мистецтва Томаш Ґланс.
В’язні в радянських концтаборах виробляли речі з підручних матеріалів, наприклад, рамочки із засушених грибів чи гілок дерева, дрібна хлібна пластика або сільнички з кори. Відомі також невеличкі ляльки-мотанки з ниток зношеного одягу. В’язні виробляли естетичні предмети, як подарунок для когось чи як річ на пам’ять, або ж просто тому, що потребували мати поруч щось гарне. Краса і корисність, як показує виставка вільного часу, тут дуже тісно переплітаються.
Виставка вільного часу є розповіддю про творчі прояви людського духу, який сформував важливі сторони людського буття у 20-му столітті.
На виставці, що відкрилась у Празі, представлені беззаперечні докази того, наскільки різним міг бути вільний час у 20-му столітті.
Наприклад, у Швеції сформувалась традиція, яка схиляє громадян знайти такий відпочинок, який би зовсім відрізнявся від праці. Тобто, це мають бути справжні лінощі, але на природі. Там відбувається цілковите єднання особи і природи, яка є естетично бездоганною сценою для роздумів, гри творчої уяви, мрій. Спробуйте хором заспівати на лісовій галявині – кращого відпочинку немає, переконані творці шведської експозиції.
Мистецтво в Гулазі – творча потреба
Зовсім інакша картина відкриває експозицію, присвячену відпочинку в колишньому СРСР. У вільні хвилини творчий імпульс радянського громадянина був спрямований на компенсацію цілковитих нестач – у духовній сфері і в побутовій, наприклад, на виробництво побутових приладів.
«Мистецтво, якщо говорити про дозвілля в СРСР, опинилось у якомусь екстремальному стані, в ньому опинилась людина і її творчий дух. На виставці ми показуємо три головні види дозвілля. У зоні радянських концентраційних таборів, Гулагу, – в екстремальних умовах творчості людини. Друга частина виставки – це речі, які у вільний час виробили люди, щоб допомогти собі в побуті: це різні антени, обігрівачі, вентилятори, які були аж надто дорогі або їх не було взагалі. І третя частина виставки – вільний час для збереження пам’яті. Ми показуємо перші стереоскопічні фотографії, які в СРСР були заборонені і за які їхні автори поплатились життям. Важливо, що ці предмети збереглись, їх вивчення відбувається в рамках дослідження тоталітарних режимів», – розповів автор експозиції, празький історик мистецтва Томаш Ґланс.
В’язні в радянських концтаборах виробляли речі з підручних матеріалів, наприклад, рамочки із засушених грибів чи гілок дерева, дрібна хлібна пластика або сільнички з кори. Відомі також невеличкі ляльки-мотанки з ниток зношеного одягу. В’язні виробляли естетичні предмети, як подарунок для когось чи як річ на пам’ять, або ж просто тому, що потребували мати поруч щось гарне. Краса і корисність, як показує виставка вільного часу, тут дуже тісно переплітаються.
Виставка вільного часу є розповіддю про творчі прояви людського духу, який сформував важливі сторони людського буття у 20-му столітті.
