«Падіння другого Берлінського муру», «наслідки біблійного масштабу» – так у владних палацах Рима говорять про перспективу масового прибуття мігрантів. Експерти й чиновники оперують різними цифрами. За оцінками європейського прикордонного агентства FRONTEX, нині у Лівії півтора мільйона охочих перебратися до Італії, Мальти і Греції.
Міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні подав у парламенті менші цифри. «Ми можемо говорити про 300 тисяч або 250 тисяч, або 350 тисяч людей, які нині живуть надією дістатися території Євросоюзу через море. Це можливий сценарій, із яким сама Італія, ясна річ, не зможе впоратися, тому увесь ЄС має бути готовим до цього найближчим часом», – сказав Фраттіні.
Перший сигнал тривоги від італійців пролунав минулого тижня, коли за лічені дні на крихітний острів Лампедузу висадилося понад 5 тисяч біженців із Тунісу. Міністр внутрішніх справ оголосив стан гуманітарної катастрофи.
Біженці – проблема Італії, а не Європи
Із огляду на загострення ситуації у Лівії Італія разом із європейськими сусідами по Середземномор’ю запропонувала ЄС план дій. По-перше, в Римі пропонують розробити спільну програму прийняття і розселення біженців по всіх країнах євроспільноти та надання політичного притулку тим, хто цього проситиме. По-друге, щоб гарантувати фінансову підтримку цій програмі, Італія, Іспанія, Франція, Кіпр, Мальта і Греція думали створити єдиний фонд солідарності.
Фінансову підтримку Італії в Брюсселі пообіцяли, але чемно попросили не спекулювати цифрами можливих мігрантів. Міністри внутрішніх справ країн ЄС не погодилися на запровадження спільних правил для надання політичного притулку та переселення біженців до інших країн.
Німеччина, Австрія, Великобританія дали зрозуміти, що Італія – велика країна з 60-мільйонним населенням, тож із феноменом міграції спроможна розібратися й сама. Лондон і Берлін наводять аргументи, що вони значно частіше надають політичний притулок іноземцям, ніж це робить Італія, котра більшість прохачів просто депортує. Одним словом, африканські біженці – справа Італії, а не Європи, кажуть вони.
Політика залякування чи попередження?
Міністр внутрішніх справ Італії Роберто Мароні – член крайньої правої партії «Північна Ліга». У її лавах євроскептики – запеклі борці з нелегальною міграцією. Але виявилося, коли це на руку, то «лігісти» гаряче апелюють до Європи і європейської єдності. Міністр Мароні вчора у Брюсселі навіть зробив для себе відкриття: «Я відкрив для себе, що я більший європеїст, ніж деякі давні європеїсти».
В Італії дехто вважає, що за гаслами європейськості та антиіммігрантської агонії криється популістська політика «Північної Ліги» і владних правоцентристів.
На думку критиків, у країні цинічно культивується страх перед «нашестям африканців» замість того, щоб засудити попередню «політику залицяння» до полковника Каддафі та аналізувати майбутні наслідки лівійської кризи в регіоні Середземномор’я.
Міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні подав у парламенті менші цифри. «Ми можемо говорити про 300 тисяч або 250 тисяч, або 350 тисяч людей, які нині живуть надією дістатися території Євросоюзу через море. Це можливий сценарій, із яким сама Італія, ясна річ, не зможе впоратися, тому увесь ЄС має бути готовим до цього найближчим часом», – сказав Фраттіні.
Перший сигнал тривоги від італійців пролунав минулого тижня, коли за лічені дні на крихітний острів Лампедузу висадилося понад 5 тисяч біженців із Тунісу. Міністр внутрішніх справ оголосив стан гуманітарної катастрофи.
Біженці – проблема Італії, а не Європи
Із огляду на загострення ситуації у Лівії Італія разом із європейськими сусідами по Середземномор’ю запропонувала ЄС план дій. По-перше, в Римі пропонують розробити спільну програму прийняття і розселення біженців по всіх країнах євроспільноти та надання політичного притулку тим, хто цього проситиме. По-друге, щоб гарантувати фінансову підтримку цій програмі, Італія, Іспанія, Франція, Кіпр, Мальта і Греція думали створити єдиний фонд солідарності.
Фінансову підтримку Італії в Брюсселі пообіцяли, але чемно попросили не спекулювати цифрами можливих мігрантів. Міністри внутрішніх справ країн ЄС не погодилися на запровадження спільних правил для надання політичного притулку та переселення біженців до інших країн.
Німеччина, Австрія, Великобританія дали зрозуміти, що Італія – велика країна з 60-мільйонним населенням, тож із феноменом міграції спроможна розібратися й сама. Лондон і Берлін наводять аргументи, що вони значно частіше надають політичний притулок іноземцям, ніж це робить Італія, котра більшість прохачів просто депортує. Одним словом, африканські біженці – справа Італії, а не Європи, кажуть вони.
Політика залякування чи попередження?
Міністр внутрішніх справ Італії Роберто Мароні – член крайньої правої партії «Північна Ліга». У її лавах євроскептики – запеклі борці з нелегальною міграцією. Але виявилося, коли це на руку, то «лігісти» гаряче апелюють до Європи і європейської єдності. Міністр Мароні вчора у Брюсселі навіть зробив для себе відкриття: «Я відкрив для себе, що я більший європеїст, ніж деякі давні європеїсти».
В Італії дехто вважає, що за гаслами європейськості та антиіммігрантської агонії криється популістська політика «Північної Ліги» і владних правоцентристів.
На думку критиків, у країні цинічно культивується страх перед «нашестям африканців» замість того, щоб засудити попередню «політику залицяння» до полковника Каддафі та аналізувати майбутні наслідки лівійської кризи в регіоні Середземномор’я.
