Двісті двадцять п’ять днів без офіційного прем’єр-міністра та уряду – пересічні бельгійці щойно заявили, що так далі тривати не може. Минулими вихідними на вулиці столиці прибули десятки тисяч людей із усіх регіонів, де говорять або французькою, або нідерландською, або німецькою, яка також є державною мовою Бельгії.
В інтерв’ю Радіо Свобода ці люди заявляли, що хочуть покласти край політичним іграм, висловлювали категоричне небажання розділу країни або просто казали, що не розуміють, чому їх позбавили елементарного права: мати державу, керовану законним урядом.
«Політики страждають на сонливість» – учасник маніфестації
Один із маніфестантів, мешканець містечка Арлон П’єр Аґабіз прийшов одягнений у білий лікарський халат зі стетоскопом на шиї. Він каже, що готовий лікувати бельгійських політиків, які страждають на хворобу сонливості.
«Уряд захворів на хворобу сонливості, бо нічого не відбувається. Тим часом, коли їм платять зарплату, щоб ухвалювати рішення та закони, вони бездіяльні», – каже П’єр Аґабіз.
А все почалося із заклику чотирьох студентів, здійсненого через інтернет. У віртуальному просторі громадяни з усіх кінців Бельгії спочатку встановили біля будівлі уряду 130 тисяч уявних наметів. Згодом ці інтернет-маніфестації переросли у реальний вуличний рух, який відомий бельгійський карикатурист Філіп Ґелюк жартома назвав «революцією устриць та смаженої картоплі», натякаючи на улюблену національну страву.
Тим часом серед маніфестантів із прапорами та гаслами «Ганьба» було чимало неголених чоловіків або молоді зі штучними бородами. Одразу зауважимо, що вигук «борода» французькою ще означає «досить, набридло».
Проте в ідеї «неголених протестів» є автор – відомий бельгійський кіноактор Бенуа Пульворде. «Ми вирішили більше не голитися, доки у Бельгії не створять уряд, –закликав актор минулого тижня своїх співвітчизників. – Носімо бороди – аж до того часу, поки країна не прокинеться»!
«Мати уряд – це моє право»!
Проте серед мітингувальників були й не схильні до жартів люди, що сердито заявляли: така тривала відсутність уряду – це порушення наших прав.
«Я вважаю, що це ненормальне явище, коли населення вимушене виходити на маніфестацію, щоб з’явився уряд, – каже пенсіонерка зі Льєжа Анн-Катрін. – Чи ви вже бачили це десь у світі? Зрештою, це моє право мати уряд».
Проте чи почують політики ці вуличні заклики? Більшість учасників маніфестації впевнені, що так.
Сьогодні протягом дня у різних політичних таборах Фландрії та Валонії лунали численні реакції на вуличну ходу. Це дає громадянам надію на швидкий вихід держави з тривалого інституційного паралічу.
Але у середовищі політичних експертів схильні вважати, що справа цим не завершиться.
В інтерв’ю Радіо Свобода ці люди заявляли, що хочуть покласти край політичним іграм, висловлювали категоричне небажання розділу країни або просто казали, що не розуміють, чому їх позбавили елементарного права: мати державу, керовану законним урядом.
«Політики страждають на сонливість» – учасник маніфестації
Один із маніфестантів, мешканець містечка Арлон П’єр Аґабіз прийшов одягнений у білий лікарський халат зі стетоскопом на шиї. Він каже, що готовий лікувати бельгійських політиків, які страждають на хворобу сонливості.
«Уряд захворів на хворобу сонливості, бо нічого не відбувається. Тим часом, коли їм платять зарплату, щоб ухвалювати рішення та закони, вони бездіяльні», – каже П’єр Аґабіз.
А все почалося із заклику чотирьох студентів, здійсненого через інтернет. У віртуальному просторі громадяни з усіх кінців Бельгії спочатку встановили біля будівлі уряду 130 тисяч уявних наметів. Згодом ці інтернет-маніфестації переросли у реальний вуличний рух, який відомий бельгійський карикатурист Філіп Ґелюк жартома назвав «революцією устриць та смаженої картоплі», натякаючи на улюблену національну страву.
Тим часом серед маніфестантів із прапорами та гаслами «Ганьба» було чимало неголених чоловіків або молоді зі штучними бородами. Одразу зауважимо, що вигук «борода» французькою ще означає «досить, набридло».
Проте в ідеї «неголених протестів» є автор – відомий бельгійський кіноактор Бенуа Пульворде. «Ми вирішили більше не голитися, доки у Бельгії не створять уряд, –закликав актор минулого тижня своїх співвітчизників. – Носімо бороди – аж до того часу, поки країна не прокинеться»!
«Мати уряд – це моє право»!
Проте серед мітингувальників були й не схильні до жартів люди, що сердито заявляли: така тривала відсутність уряду – це порушення наших прав.
«Я вважаю, що це ненормальне явище, коли населення вимушене виходити на маніфестацію, щоб з’явився уряд, – каже пенсіонерка зі Льєжа Анн-Катрін. – Чи ви вже бачили це десь у світі? Зрештою, це моє право мати уряд».
Проте чи почують політики ці вуличні заклики? Більшість учасників маніфестації впевнені, що так.
Сьогодні протягом дня у різних політичних таборах Фландрії та Валонії лунали численні реакції на вуличну ходу. Це дає громадянам надію на швидкий вихід держави з тривалого інституційного паралічу.
Але у середовищі політичних експертів схильні вважати, що справа цим не завершиться.
