У рамках бакинського саміту країн Каспійського регіону президенти Росії та Ірану провели і двосторонню зустріч. Ані президент Росії Дмитро Медведєв, ані його іранський колега Махмуд Ахмадінеджад не виступили з публічними коментарями з приводу цієї зустрічі.
Однак російські засоби масової інформації цитують помічника російського президента з закордонних питань Сергія Приходька, який заявив, що зустріч відбулася у «цілком відкритій атмосфері» і що «жодна зі сторін не уникала неприємних питань». Приходько зазначив, що під час зустрічі йшлося про «розвиток стосунків з Іраном», з яким, за його словами, Росія «хоче підтримувати торговельні та економічні зв’язки». Проте Медведєв, згідно з Приходьком, також наголосив на важливості саме мирного характеру іранської ядерної програми.
Росія протягом довгого часу сприймалася у світі як союзниця Ірану, оскільки вона послідовно блокувала або зменшувала гостроту санкцій, які міжнародна спільнота накладала на Іран у зв’язку з підозрами у розробці військової ядерної програми. Проте нещодавно Росія підтримала низку санкцій ООН, спрямованих проти іранської ядерної програми.
Санкції «не діють», але дратують Тегеран
Виступаючи в Баку, президент Ахмадинеджад заявив, що санкції не мають ніякого значення для його країни і є анахронізмом у сучасному світі: «Ми вважаємо, що мова санкцій належить до часів 30-літньої давності. У світі, де є конкуренція у вільній торгівлі, санкції не діють. І накладання санкцій на Іран не приносить успіху. Іран – це велика країна з потужною історією».
Особливе роздратування Тегерана викликало рішення Москви не продавати Ірану протиповітряні ракетні комплекси С-300 далекого радіусу дії, про яке Москва оголосила у вересні. Зрив контракту на 800 мільйонів доларів роздратував президента Ахмадинеджада настільки, що він звинуватив Росію у тому, що вона «продала» Іран ворогам, маючи на увазі Сполучені Штати. Проте вже невдовзі Тегеран знову закликав до тісніших зв’язків з Москвою.
Сама зустріч у Баку була присвячена з’ясуванню юридичного питання про те, вважати Каспійське море озером чи таки морем. Якщо це море, то, відповідно до міжнародного законодавства, кожна з країн має право видобувати копалини у межах своїх територіальних вод; якщо озеро, то всі поклади мають ділитися між країнами порівну, незалежно від того, де вони видобуваються. Це вже третя зустріч на цю тему, проте країни так і не наблизилися до її вирішення.
Однак російські засоби масової інформації цитують помічника російського президента з закордонних питань Сергія Приходька, який заявив, що зустріч відбулася у «цілком відкритій атмосфері» і що «жодна зі сторін не уникала неприємних питань». Приходько зазначив, що під час зустрічі йшлося про «розвиток стосунків з Іраном», з яким, за його словами, Росія «хоче підтримувати торговельні та економічні зв’язки». Проте Медведєв, згідно з Приходьком, також наголосив на важливості саме мирного характеру іранської ядерної програми.
Росія протягом довгого часу сприймалася у світі як союзниця Ірану, оскільки вона послідовно блокувала або зменшувала гостроту санкцій, які міжнародна спільнота накладала на Іран у зв’язку з підозрами у розробці військової ядерної програми. Проте нещодавно Росія підтримала низку санкцій ООН, спрямованих проти іранської ядерної програми.
Санкції «не діють», але дратують Тегеран
Виступаючи в Баку, президент Ахмадинеджад заявив, що санкції не мають ніякого значення для його країни і є анахронізмом у сучасному світі: «Ми вважаємо, що мова санкцій належить до часів 30-літньої давності. У світі, де є конкуренція у вільній торгівлі, санкції не діють. І накладання санкцій на Іран не приносить успіху. Іран – це велика країна з потужною історією».
Особливе роздратування Тегерана викликало рішення Москви не продавати Ірану протиповітряні ракетні комплекси С-300 далекого радіусу дії, про яке Москва оголосила у вересні. Зрив контракту на 800 мільйонів доларів роздратував президента Ахмадинеджада настільки, що він звинуватив Росію у тому, що вона «продала» Іран ворогам, маючи на увазі Сполучені Штати. Проте вже невдовзі Тегеран знову закликав до тісніших зв’язків з Москвою.
Сама зустріч у Баку була присвячена з’ясуванню юридичного питання про те, вважати Каспійське море озером чи таки морем. Якщо це море, то, відповідно до міжнародного законодавства, кожна з країн має право видобувати копалини у межах своїх територіальних вод; якщо озеро, то всі поклади мають ділитися між країнами порівну, незалежно від того, де вони видобуваються. Це вже третя зустріч на цю тему, проте країни так і не наблизилися до її вирішення.
