– Що Вас, творчу людину, привело до рішення балотуватися в президенти?
– Поезія, на жаль, не спроможна вирішити ті проблеми, з якими стикнулася Білорусь. І вірш, слово, на жаль, «не тверде як криця». Тому довелося змінити поезію на політику. Я аналізував ситуацію, чому наші політичні партії послабилися і не можуть чинити опір режиму Лукашенка – це тому, що вони опинилися в цій ситуації з двох причин. По-перше, тому що офіційні засоби масової інформації їх тотально скомпрометували, бо там їх інакше як марґіналами не представляють. По-друге, на моральний стан опозиції діє те, що вона від часу набуття незалежності, від 1991 року, не мала перемог, вони (опозиціонери) і самі не вірять у свої сили, і за кордоном їх не сприймають як серйозну політичну силу.
– Із чим ви йдете до людей, з якими пропозиціями, з якими ідеями?
– Ми вирішили йти до людей не як політична сила, а як громадський рух. Наша кампанія «Говори правду» на сьогоднішній день має високий рейтинг, а мій особистий рейтинг є 16,8 відсотка. Це в країні, де людина позбавлена доступу до засобів масової інформації, де ніхто тебе не чує, не бачить, де можна лише ходити від дверей до дверей, від площі до площі. А щодо ідей, то ми кажемо людям: «Браття-білоруси, чи не набридло вам жити у такій країні? Ви кажете, що вам усе дають, а чому? Бо ви такі ласкаві, терпеливі. От ви Батьку алілуя співаєте, а він бере ложку і робить вигляд, що і ложка його, і котел його, і каша його, і годує вас нею. Невже вам так подобається жити? Це коли все добре, а раптом якась несправедливість, до кого ви звернетесь? До того, що кашу роздає? Він вам не допоможе. А вони кажуть: «дійсно, ми про це і не думали». Ми прийшли до людей не з політичними проблемами, а з соціальними. Тому вони з нами заговорили.
– Якою ж Ви бачите майбутню Білорусь?
– Це повинна бути та Білорусь, про яку мріяли ще наші давні попередники: Колас, Купала – люди, які стояли біля джерел першого відродження. Це, безумовно, суверенна, незалежна європейська Білорусь. Безумовно, зі зв’язками з Росією. Модернізація може бути лише разом із Європою. Із Росією в нас одна мета: Росії також потрібно вибратися зі свого прокляття, сировинної залежності, інакше вона не зможе залишитися світовою потугою. Вона відстане, і ніколи з того не вибереться. Тому ми можемо бути на цей час союзниками, чому ні?
– Чинний президент, Олександр Лукашенко говорить, що ви – проросійський кандидат, який готовий віддати стратегічні активи Білорусі Росії і відчинити двері для російського капіталу.
– Що тут правда, так це те, що я не проти приходу російського капіталу. Тому що краще бачити, як цей капітал прийшов, і контролювати його прозоро, ніж не бачити його, як він прийде через офшорну зону із прізвищем якогось білоруса і купить той самий «Бєлтрансгаз». Я сказав, що я за прозору приватизацію, чому ні?
– Вам ваші критики можуть відповісти: тому ні, що російський капітал пов’язаний з російською політикою, а її Ви не контролюєте.
– Так він і так уже пов’язаний. «Бєлтрансгаз» і так на 51% плюс одна акція належить Росії. Просто про це ніхто не каже. Ми взагалі не знаємо, що в нашій країні кому належить. Що Лукашенкові належить, ніхто не знає. Всі кажуть, це, це і це, але де ті документи, з яких громадськість може дізнатися, що кому належить? А Лукашенко каже, що я навіть не продам, а віддам. Нібито я такий дурний, що я своє за так віддам. Ні, безумовно, не так.
– Чи є якийсь досвід України, який би Ви хотіли використати в Білорусі?
– Я розумію, що сьогодні ті процеси, які відбуваються в Україні, не достатні для того, щоб задовольнити громадськість України. Але в порівнянні з тим, що відбувається у Білорусі, – це крок уперед. Як би там не було, ситуація не статична. Вона має тенденцію до розвитку. У нас все просто стоїть. Може, одна Україна при цьому змагається з іншою Україною, але приїжджаєш в Україну і відчуваєш, що Україна живе.
– Наближаються президентські вибори. Як Ви бачите своє політичне життя після виборів, якщо Ви їх не виграєте?
– На сьогоднішній день я переконаний, що ми їх виграємо. Тобто тоді, коли Лукашенко проведе їх вільно і справедливо. У нього такі вибори немає шансу виграти, а в нас є. Але я не наївний, і він нам перший тур не віддасть, і вибори сфальсифікує. Єдине, не буде знати, яку цифру називати для «елегантної перемоги». Відповіддю на це може бути лише майдан, і я сподіваюся, що люди прийдуть для того, щоб захистити свої права, захистити свої голоси.
– Поезія, на жаль, не спроможна вирішити ті проблеми, з якими стикнулася Білорусь. І вірш, слово, на жаль, «не тверде як криця». Тому довелося змінити поезію на політику. Я аналізував ситуацію, чому наші політичні партії послабилися і не можуть чинити опір режиму Лукашенка – це тому, що вони опинилися в цій ситуації з двох причин. По-перше, тому що офіційні засоби масової інформації їх тотально скомпрометували, бо там їх інакше як марґіналами не представляють. По-друге, на моральний стан опозиції діє те, що вона від часу набуття незалежності, від 1991 року, не мала перемог, вони (опозиціонери) і самі не вірять у свої сили, і за кордоном їх не сприймають як серйозну політичну силу.
– Із чим ви йдете до людей, з якими пропозиціями, з якими ідеями?
– Ми вирішили йти до людей не як політична сила, а як громадський рух. Наша кампанія «Говори правду» на сьогоднішній день має високий рейтинг, а мій особистий рейтинг є 16,8 відсотка. Це в країні, де людина позбавлена доступу до засобів масової інформації, де ніхто тебе не чує, не бачить, де можна лише ходити від дверей до дверей, від площі до площі. А щодо ідей, то ми кажемо людям: «Браття-білоруси, чи не набридло вам жити у такій країні? Ви кажете, що вам усе дають, а чому? Бо ви такі ласкаві, терпеливі. От ви Батьку алілуя співаєте, а він бере ложку і робить вигляд, що і ложка його, і котел його, і каша його, і годує вас нею. Невже вам так подобається жити? Це коли все добре, а раптом якась несправедливість, до кого ви звернетесь? До того, що кашу роздає? Він вам не допоможе. А вони кажуть: «дійсно, ми про це і не думали». Ми прийшли до людей не з політичними проблемами, а з соціальними. Тому вони з нами заговорили.
– Якою ж Ви бачите майбутню Білорусь?
– Це повинна бути та Білорусь, про яку мріяли ще наші давні попередники: Колас, Купала – люди, які стояли біля джерел першого відродження. Це, безумовно, суверенна, незалежна європейська Білорусь. Безумовно, зі зв’язками з Росією. Модернізація може бути лише разом із Європою. Із Росією в нас одна мета: Росії також потрібно вибратися зі свого прокляття, сировинної залежності, інакше вона не зможе залишитися світовою потугою. Вона відстане, і ніколи з того не вибереться. Тому ми можемо бути на цей час союзниками, чому ні?
– Чинний президент, Олександр Лукашенко говорить, що ви – проросійський кандидат, який готовий віддати стратегічні активи Білорусі Росії і відчинити двері для російського капіталу.
– Що тут правда, так це те, що я не проти приходу російського капіталу. Тому що краще бачити, як цей капітал прийшов, і контролювати його прозоро, ніж не бачити його, як він прийде через офшорну зону із прізвищем якогось білоруса і купить той самий «Бєлтрансгаз». Я сказав, що я за прозору приватизацію, чому ні?
– Вам ваші критики можуть відповісти: тому ні, що російський капітал пов’язаний з російською політикою, а її Ви не контролюєте.
– Так він і так уже пов’язаний. «Бєлтрансгаз» і так на 51% плюс одна акція належить Росії. Просто про це ніхто не каже. Ми взагалі не знаємо, що в нашій країні кому належить. Що Лукашенкові належить, ніхто не знає. Всі кажуть, це, це і це, але де ті документи, з яких громадськість може дізнатися, що кому належить? А Лукашенко каже, що я навіть не продам, а віддам. Нібито я такий дурний, що я своє за так віддам. Ні, безумовно, не так.
– Чи є якийсь досвід України, який би Ви хотіли використати в Білорусі?
– Я розумію, що сьогодні ті процеси, які відбуваються в Україні, не достатні для того, щоб задовольнити громадськість України. Але в порівнянні з тим, що відбувається у Білорусі, – це крок уперед. Як би там не було, ситуація не статична. Вона має тенденцію до розвитку. У нас все просто стоїть. Може, одна Україна при цьому змагається з іншою Україною, але приїжджаєш в Україну і відчуваєш, що Україна живе.
– Наближаються президентські вибори. Як Ви бачите своє політичне життя після виборів, якщо Ви їх не виграєте?
– На сьогоднішній день я переконаний, що ми їх виграємо. Тобто тоді, коли Лукашенко проведе їх вільно і справедливо. У нього такі вибори немає шансу виграти, а в нас є. Але я не наївний, і він нам перший тур не віддасть, і вибори сфальсифікує. Єдине, не буде знати, яку цифру називати для «елегантної перемоги». Відповіддю на це може бути лише майдан, і я сподіваюся, що люди прийдуть для того, щоб захистити свої права, захистити свої голоси.
