Три місяці виборчої кампанії в Білорусі раз на п’ять років – це мабуть єдиний час, коли влада дозволяє проводити пікети, коли не заарештовують за національні біло-червоно-білі прапори, коли дозволяється не санкціоновано збиратися так би мовити «більше трьох». Цього разу влада поводить себе ще ліберальніше, ніж у 2006 році, дозволяючи навіть передвиборчі намети на білоруських вулицях.
Суспільство активно використало таку нечувану лібералізацію. У Мінську в пікетах зі збору підписів за опозиційних кандидатів постійні черги бажаючих підписатися. А багато хто ходить від пікету до пікету різних опозиційних кандидатів, щоб підписатися за всіх. І це відбувається, незважаючи на те, що у виборах беруть участь маловідомі політики, адже останні 15 років вони не мали трибуни в масових ЗМІ, і на те, що у чесні вибори не вірять ані політики, ані виборці:
– Обрид Лука, вже нудить від нього. Пора вже щось міняти, він на ділі знищує націю…
– Маю надію, але знаю, що змін не буде. Напевно, зробить те саме, що робив завжди, – сфальсифікує вибори. Він так ганьбить Білорусь…
У пікетах, де збирають підписи, часом розпочинаються політичні суперечки, де висловлюються і прибічники Лукашенка.
«Краще, ніж в Білорусі, всі кажуть, що ніхто не живе. Ми живемо спокійно, нормально, добре. У нас все є. Лукашенка ми всі дуже любимо, він все робить для народу», – говорить прихильниця діючого президента.
За Лукашенка збирають підписи фактично під примусом
Однак пікети за Лукашенка малолюдні, до них майже ніхто не підходить. За Лукашенка збирають підписи на заводах, у вишах, – фактично під примусом. Голова ініціативної групи Лукашенка міністр освіти Олександр Радзьков через тиждень кампанії вже звітував про те, що зібрано 600 тисяч підписів.
Неочікувану суспільну тенденцію помітив і сам чинний президент Білорусі, він навіть запропонував взагалі зупинити збір підписів за себе, бо вже є більше, ніж достатньо.
А щодо опонентів Олександр Лукашенка заявив: «Там їх 17 чи скільки осіб, ну, вони хочуть іти на вибори, хай ідуть. Я ж розумію, що вони не зберуть цих підписів, фактично ніхто. Ну, треба людям роз’яснити, щоб вони підтримали і тих. Це ж не голосування за президента, це видача квитка, щоб ти далі брав учать у виборах. Тому хай вже люди підтримають і їх».
На думку одного з суперників президента Лукашенка, відомого поета Володимира Някляєва, який вже зібрав потрібні 100 тисяч підписів, до наступного раунду перегонів, дякуючи активній підтримці виборців, пройдуть 4-5 опозиційних кандидатів. Щодо заяви Лукашенка, який начебто просить у народу допомоги для опозиції, тут пан Някляєв не має ілюзій щодо його щирості.
«Він же казав, що за всіх опозиціонерів проголосує не більше 100-150 тисяч осіб… Тоді треба зробити вигляд, що з його ласки і Някляєв, і Романчук зібрали по 100 тисяч підписів», – зауважив кандидат на президентську посаду.
Чи зможуть опозиціонери вийти на одного кандидата?
На відміну від Лукашенка, і пан Някляєв, який проводить дуже яскраву кампанію, і кандидат від Об’єднаної громадянської партії Ярослав Романчук самі збирають за себе підписи і в Мінську, і в регіонах.
Обидва вони висловлюють переконання, що пізніше опозиційним кандидатам потрібно буде об'єднати свої зусилля.
«Пана Лукашенка на пікетах практично не існує, якщо визначати по цьому, то він отримав би 10 відсотків голосів і пішов би з політичної арени, – зауважує Ярослав Романчук. – А щодо інших моїх друзів по демократичному табору, то ми робимо одну справу, і думаю, що після реєстрації ми сядемо за стіл переговорів і зробимо одну справу, яку вимагають люди, – вийти на єдиного кандидата».
Спостерігачі в Мінську переконані, що як би не завершилася ця виборча кампанія, певний рух у білоруському суспільстві вона зробила, вона вже виявила, що є багато невдоволених 16-річним правлінням чинного президента.
Суспільство активно використало таку нечувану лібералізацію. У Мінську в пікетах зі збору підписів за опозиційних кандидатів постійні черги бажаючих підписатися. А багато хто ходить від пікету до пікету різних опозиційних кандидатів, щоб підписатися за всіх. І це відбувається, незважаючи на те, що у виборах беруть участь маловідомі політики, адже останні 15 років вони не мали трибуни в масових ЗМІ, і на те, що у чесні вибори не вірять ані політики, ані виборці:
– Обрид Лука, вже нудить від нього. Пора вже щось міняти, він на ділі знищує націю…
– Маю надію, але знаю, що змін не буде. Напевно, зробить те саме, що робив завжди, – сфальсифікує вибори. Він так ганьбить Білорусь…
У пікетах, де збирають підписи, часом розпочинаються політичні суперечки, де висловлюються і прибічники Лукашенка.
«Краще, ніж в Білорусі, всі кажуть, що ніхто не живе. Ми живемо спокійно, нормально, добре. У нас все є. Лукашенка ми всі дуже любимо, він все робить для народу», – говорить прихильниця діючого президента.
За Лукашенка збирають підписи фактично під примусом
Неочікувану суспільну тенденцію помітив і сам чинний президент Білорусі, він навіть запропонував взагалі зупинити збір підписів за себе, бо вже є більше, ніж достатньо.
А щодо опонентів Олександр Лукашенка заявив: «Там їх 17 чи скільки осіб, ну, вони хочуть іти на вибори, хай ідуть. Я ж розумію, що вони не зберуть цих підписів, фактично ніхто. Ну, треба людям роз’яснити, щоб вони підтримали і тих. Це ж не голосування за президента, це видача квитка, щоб ти далі брав учать у виборах. Тому хай вже люди підтримають і їх».
На думку одного з суперників президента Лукашенка, відомого поета Володимира Някляєва, який вже зібрав потрібні 100 тисяч підписів, до наступного раунду перегонів, дякуючи активній підтримці виборців, пройдуть 4-5 опозиційних кандидатів. Щодо заяви Лукашенка, який начебто просить у народу допомоги для опозиції, тут пан Някляєв не має ілюзій щодо його щирості.
«Він же казав, що за всіх опозиціонерів проголосує не більше 100-150 тисяч осіб… Тоді треба зробити вигляд, що з його ласки і Някляєв, і Романчук зібрали по 100 тисяч підписів», – зауважив кандидат на президентську посаду.
Чи зможуть опозиціонери вийти на одного кандидата?
На відміну від Лукашенка, і пан Някляєв, який проводить дуже яскраву кампанію, і кандидат від Об’єднаної громадянської партії Ярослав Романчук самі збирають за себе підписи і в Мінську, і в регіонах.
Обидва вони висловлюють переконання, що пізніше опозиційним кандидатам потрібно буде об'єднати свої зусилля.
«Пана Лукашенка на пікетах практично не існує, якщо визначати по цьому, то він отримав би 10 відсотків голосів і пішов би з політичної арени, – зауважує Ярослав Романчук. – А щодо інших моїх друзів по демократичному табору, то ми робимо одну справу, і думаю, що після реєстрації ми сядемо за стіл переговорів і зробимо одну справу, яку вимагають люди, – вийти на єдиного кандидата».
Спостерігачі в Мінську переконані, що як би не завершилася ця виборча кампанія, певний рух у білоруському суспільстві вона зробила, вона вже виявила, що є багато невдоволених 16-річним правлінням чинного президента.
