Британський журналіст Уільям Горслі не лише попереджає на сторінках лондонського місячника «Стендпойнт» про небезпеку «розвалу ЄС» через політику Франції й Німеччини, котрі беруть виключно на себе право вирішувати «що добре, а що погано для всіх 27 членів Євросоюзу», але й закликає Лондон бути послідовнішим у перетворення Європейського Союзу в трансферну, а не фіскальну організацію, в якій мали б рівноправне слово всі країни-члени і «національні столиці не позбавлялися б ключового елементу суверенітету». Горслі вважає потурання Росії в її нових планах «відродження пострадянських сфер впливу» нічим іншим, як «зрадою найважливіших ідеалів ЄС, що веде до досить небезпечного розколу Європи». Автор статті в британському часописі вважає, що «питання геополітичної орієнтації Німеччини і доля земель між Німеччиною та Росією вкрай важливі для Європи, від цього залежить майбутнє ЄС і життя майбутнього покоління». Горслі підтримує заклик міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського до ЄС рятувати і «підтримувати демократичні сили в таких місцях як Україна, де ці сили і демократичні процеси є дійсно під загрозою». Автор статті в «Стендпойнт» переконаний, що Велика Британія залишається однією з небагатьох європейських країн, яка має достатній воєнний і політичний потенціал для того, щоб захищати європейські інтереси». Горслі також вважає, що порятунок Європейського Союзу потребує «виключних зусиль і безпрецедентної згоди всіх країн» та наголошує, що «іншої альтернативи немає».
Низка європейських газет інформують про розгубленість у багатьох країнах Європи після провалу референдуму в Молдові, деякі оглядачі навіть вважають, що із 5 вересня «настав час відліку розвалу Молдови».Молдовський прем’єр Владу Філат намагається всіх заспокоїти, зокрема, в інтерв’ю російському «Комерсантові». Філат не вважає референдум 5 вересня в Молдові «провалом», а навіть... успіхом і реальністю, котру слід врахувати й діяти далі. Філат витупає тут за дострокові парламентські вибори в Молдові і «розумне» вирішення проблеми Придністров’я, «яка є гострою не лише для Молдови, України й Росії, а й для цілого регіону». Молдовський прем’єр не приховує сподівань на якісь нові домовленості з цього приводу між Німеччиною і Росією: « Німеччина – це країна, рівень стосунків котрої з Росією дозволяє ухвалювати рішення й гарантувати їхнє виконання». Хоча Філат відмовився називати у цьому інтерв’ю якісь складові плану Меркель-Медведєва , він усе ж сказав, що до його реалізації можна буде приступати після парламентських виборів у Молдові, котрі «варто призначити на листопад».
Польська «Жечпосполіта» оприлюднила низку публікацій, у яких попереджає про те, що «ментальність «гомосовєтікус» жива в Україні» і це все більше проявляється у нових «пострадянських маніпуляціях історією України» з політичною метою. Так, польський історик Анджей Зємба вважає однаково небезпечними для України, як маніпуляції історією з боку «проросійських», так і «націоналістичних сил»... Зємба наголошує, що такі підходи шкодять не лише українцям, а й «ускладнюють польсько-український історичний діалог». А Єжи Гашинський зауважує, що при нинішній владі у Києві «Україна стає все менше української» і лише можна з гіркотою констатувати, що такий різкий поворот в ідеології й політиці в державі стався через шість років після «ентузіазму Помаранчевої революції».
Один із відомих чеських банківських фахівців, Мирослав Боублик, котрий у 2009-10 роках працював в українському відділення «УкрСиббанку», наголосив на сторінках «Лідових новін», що причинами глибокої фінансової кризи в Україні стали: «панування іноземців у банківських справах держави, котрі вдалися до інтенсивної доларової інтервенції в широких масштабах і видачі якраз доларових кредитів, що призвело до великих проблем із поверненням кредитів громадянами України, коли доля безнадійних боржників тут сягнула більше третини кредиторів». Цей чеський банкір вважає, що навіть «Аргентина свого часу не мала таких глибоких фінансових проблеми, з якими зіштовхнулася Україна».
Низка європейських газет інформують про розгубленість у багатьох країнах Європи після провалу референдуму в Молдові, деякі оглядачі навіть вважають, що із 5 вересня «настав час відліку розвалу Молдови».Молдовський прем’єр Владу Філат намагається всіх заспокоїти, зокрема, в інтерв’ю російському «Комерсантові». Філат не вважає референдум 5 вересня в Молдові «провалом», а навіть... успіхом і реальністю, котру слід врахувати й діяти далі. Філат витупає тут за дострокові парламентські вибори в Молдові і «розумне» вирішення проблеми Придністров’я, «яка є гострою не лише для Молдови, України й Росії, а й для цілого регіону». Молдовський прем’єр не приховує сподівань на якісь нові домовленості з цього приводу між Німеччиною і Росією: « Німеччина – це країна, рівень стосунків котрої з Росією дозволяє ухвалювати рішення й гарантувати їхнє виконання». Хоча Філат відмовився називати у цьому інтерв’ю якісь складові плану Меркель-Медведєва , він усе ж сказав, що до його реалізації можна буде приступати після парламентських виборів у Молдові, котрі «варто призначити на листопад».
Польська «Жечпосполіта» оприлюднила низку публікацій, у яких попереджає про те, що «ментальність «гомосовєтікус» жива в Україні» і це все більше проявляється у нових «пострадянських маніпуляціях історією України» з політичною метою. Так, польський історик Анджей Зємба вважає однаково небезпечними для України, як маніпуляції історією з боку «проросійських», так і «націоналістичних сил»... Зємба наголошує, що такі підходи шкодять не лише українцям, а й «ускладнюють польсько-український історичний діалог». А Єжи Гашинський зауважує, що при нинішній владі у Києві «Україна стає все менше української» і лише можна з гіркотою констатувати, що такий різкий поворот в ідеології й політиці в державі стався через шість років після «ентузіазму Помаранчевої революції».
Один із відомих чеських банківських фахівців, Мирослав Боублик, котрий у 2009-10 роках працював в українському відділення «УкрСиббанку», наголосив на сторінках «Лідових новін», що причинами глибокої фінансової кризи в Україні стали: «панування іноземців у банківських справах держави, котрі вдалися до інтенсивної доларової інтервенції в широких масштабах і видачі якраз доларових кредитів, що призвело до великих проблем із поверненням кредитів громадянами України, коли доля безнадійних боржників тут сягнула більше третини кредиторів». Цей чеський банкір вважає, що навіть «Аргентина свого часу не мала таких глибоких фінансових проблеми, з якими зіштовхнулася Україна».
