За поширеною легендою, у 1985 році німецький письменник Генріх Белль висунув творчість Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури, якої той, проте, так і не отримав. На той час поет-дисидент перебував у концтаборі в Пермському краї, не сподіваючись, що його чекають роки забуття і посмертна слава. Адже попри радянські заборони, творчість Стуса продовжувала жити у текстах самвидаву, збереглися записи голосу поета.
Хай світ насів тобі на горло,
Проклятим Марком бродить ніч -
Високі тіні, мрії, пориви
мережать зорі у вікні.
Тож хай горить трава по осені,
Хай чорні димляться поля.
Тобі ж за друзів колір просині
І ця зажурена земля.
За часів української незалежності Василеві Стусу повертають ім’я, посмертно виходять його збірки, творчість поета починають вивчати у школі. Однак і досі не опубліковано всієї творчої спадщини Стуса, зазначає син поета Дмитро, письменник і літературознавець. На рівні заяв залишається фінансування музею, а також видання решти творів поета-дисидента, зауважує Дмитро Стус.
«Видання його творів не фінансується уже два роки – тільки обіцянки. Це загальний стан української культури в Україні. Я не думаю, що тут є підстави плакатись», – додає Дмитро Стус.
Жоден український письменник не має академічного зібрання творів – літературознавець
Сьогодні відсутнє зібрання творів не тільки Василя Стуса. В Україні немає академічних зібрань творів жодного українського письменника, навіть Шевченка, Франка чи Лесі Українки, говорить Сергій Гальченко, старший науковий співробітник Інституту літератури Національної академії наук.
«Скільки б ми не найменовували чи вулиць, чи університетів, я вважаю, що те, що сьогодні його син своїми подвижницькими діями творить це видання, повне зібрання, це і є показник, наскільки Василь Стус і його спадщина цікаві для нашого сучасника», – зауважує літературознавець.
У Києві на Байковому цвинтарі пам'ять поета вшановуватимуть у суботу, 4 вересня. Організатори заходу, рух добровольців «Простір Свободи», закликають небайдужих відправити цього дня улюблений вірш Василя Стуса разом із нагадуванням про річницю – друзям, колегам та просто знайомим.
Зарання, друже,
власним віддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самовтрати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь – символ самозбереження.
Хай світ насів тобі на горло,
Проклятим Марком бродить ніч -
Високі тіні, мрії, пориви
мережать зорі у вікні.
Тож хай горить трава по осені,
Хай чорні димляться поля.
Тобі ж за друзів колір просині
І ця зажурена земля.
За часів української незалежності Василеві Стусу повертають ім’я, посмертно виходять його збірки, творчість поета починають вивчати у школі. Однак і досі не опубліковано всієї творчої спадщини Стуса, зазначає син поета Дмитро, письменник і літературознавець. На рівні заяв залишається фінансування музею, а також видання решти творів поета-дисидента, зауважує Дмитро Стус.
«Видання його творів не фінансується уже два роки – тільки обіцянки. Це загальний стан української культури в Україні. Я не думаю, що тут є підстави плакатись», – додає Дмитро Стус.
Жоден український письменник не має академічного зібрання творів – літературознавець
Сьогодні відсутнє зібрання творів не тільки Василя Стуса. В Україні немає академічних зібрань творів жодного українського письменника, навіть Шевченка, Франка чи Лесі Українки, говорить Сергій Гальченко, старший науковий співробітник Інституту літератури Національної академії наук.
«Скільки б ми не найменовували чи вулиць, чи університетів, я вважаю, що те, що сьогодні його син своїми подвижницькими діями творить це видання, повне зібрання, це і є показник, наскільки Василь Стус і його спадщина цікаві для нашого сучасника», – зауважує літературознавець.
У Києві на Байковому цвинтарі пам'ять поета вшановуватимуть у суботу, 4 вересня. Організатори заходу, рух добровольців «Простір Свободи», закликають небайдужих відправити цього дня улюблений вірш Василя Стуса разом із нагадуванням про річницю – друзям, колегам та просто знайомим.
Зарання, друже,
власним віддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самовтрати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь – символ самозбереження.
