Василь Симоненко не дожив навіть до тридцяти. Попри це його поезію досі вивчають у школах, а його ім’я намертво закарбувалося на сторінках української літератури у розділі «Шістдесятники».
Цього року до ювілею письменника одним із головних подарунків його шанувальникам стане диск із архівними записами авторського виконання Василем Симоненком своїх творів.
Версії смерті розходяться
Василь Симоненко став свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».
Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав».
У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.
Режисер і письменник Лесь Танюк пригадує, що тоді, за рік до смерті, життя Василя Симоненка перевернулося. Побачене у Биківні вразило його настільки, що він навіть розпочав щоденник. «Весь його щоденник, думаю, написаний для того, аби навести лад у душі, але ніяк не повірити у те, що сталося», – каже Лесь Танюк.
Почують живого
Окрім низки заходів у рідних Симоненкові місцях, організатори обіцяють: у день народження поета його лірика зазвучить «живим» голосом – додатковим накладом видадуть диск «Лебеді материнства». До нього увійшли 17 записів авторського виконання поетом власних творів.
Член громадського комітету з підготовки та відзначення ювілею Василя Симоненка, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско розповідає, що аудіозаписи шукали у приватних колекціях, оскільки у державних архівах не виявилося жодного. «Симоненко був тоді заборонений. Це людина, яка абсолютно не вписувалася в рамки того часу», – додає він.
Заходи з нагоди 75-річчя Василя Симоненка триватимуть до 11 січня. Зокрема на Полтавщині вручатимуть обласну літературно-мистецьку премію імені видатного земляка, відвідають будинок, де народився і жив поет. У Черкасах, на будівлі редакції, де колись працював Симоненко, встановлять меморіальну дошку. А 11 січня у Національній філармонії України у Києві відбудеться творчий вечір пам’яті поета.
Цього року до ювілею письменника одним із головних подарунків його шанувальникам стане диск із архівними записами авторського виконання Василем Симоненком своїх творів.
Версії смерті розходяться
Василь Симоненко став свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».
Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав».
У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.
Режисер і письменник Лесь Танюк пригадує, що тоді, за рік до смерті, життя Василя Симоненка перевернулося. Побачене у Биківні вразило його настільки, що він навіть розпочав щоденник. «Весь його щоденник, думаю, написаний для того, аби навести лад у душі, але ніяк не повірити у те, що сталося», – каже Лесь Танюк.
Почують живого
Окрім низки заходів у рідних Симоненкові місцях, організатори обіцяють: у день народження поета його лірика зазвучить «живим» голосом – додатковим накладом видадуть диск «Лебеді материнства». До нього увійшли 17 записів авторського виконання поетом власних творів.
Член громадського комітету з підготовки та відзначення ювілею Василя Симоненка, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско розповідає, що аудіозаписи шукали у приватних колекціях, оскільки у державних архівах не виявилося жодного. «Симоненко був тоді заборонений. Це людина, яка абсолютно не вписувалася в рамки того часу», – додає він.
Заходи з нагоди 75-річчя Василя Симоненка триватимуть до 11 січня. Зокрема на Полтавщині вручатимуть обласну літературно-мистецьку премію імені видатного земляка, відвідають будинок, де народився і жив поет. У Черкасах, на будівлі редакції, де колись працював Симоненко, встановлять меморіальну дошку. А 11 січня у Національній філармонії України у Києві відбудеться творчий вечір пам’яті поета.
