На Синоді єпископів особливу увагу звернуть на українців, які перебувають у тих країнах, де немає структур УГКЦ і людям доволі складно залишатись вірними своїй церкві і вірі. Єпископи вирішуватимуть не лише, як краще допомогти заробітчанам і емігрантам, але й як підтримати їхні родини в Україні.
Греко-католицький священик Василь Поточняк, який тривалий час працював в Італії, наголошує: люди виїхали на роботу за кордон переважно з негативним ставленням до батьківщини, де вони не мали роботи і не могли забезпечити нормальне життя своїм родинам. Саме у відчаї й безнадії вони подались на чужину.
Однією з найбільших проблем міграції священик називає розлучення сімей, коли з часом втрачається і порозуміння, і довіра, а також те, що українці швидко переймають негативні риси суспільства, в якому вони опинились. Тому, каже він, так важлива духовна підтримка на міграції.
«Придбавши матеріальне, часто наші люди втрачають родину, і це не варте уже тієї поїздки і заробітку. Водночас за кордоном люди вчаться демократії, порядку, що закони однакові для усіх. Коли українці повертаються на батьківщину, вони цілком інші, але їм потрібно в Україні створити умови», – говорить священик.
Церква підтримує на чужині
Олена Катеринчук, яка представляє правозахисну організацію «Оберіг» в Італії, зазначає, що у важкі хвилини саме церква і духовна особа є великою опорою людини на чужині. Нині, на її думку, важливо спільно створювати українські недільні школи, щоб діти заробітчан не забували рідну мову.
УГКЦ опікується українцями поза межами батьківщини від початку першої хвилі міграції в Канаду та США. Долею українських мігрантів переймався митрополит Андрей Шептицький одразу на початку свого архієрейського служіння.
Митрополит радив українцям на чужині передусім не втрачати віру і триматись Божого закону. У численних посланнях до мігрантів митрополит Шептицький підтримував людей своїми порадами і повчаннями, писав, щоб вони цінували гроші і вкладали їх у корисні справи, а не на безглузде дозвілля, щоб уникали усілякої гріховності, яка веде до занепаду людини.
Греко-католицький священик Василь Поточняк, який тривалий час працював в Італії, наголошує: люди виїхали на роботу за кордон переважно з негативним ставленням до батьківщини, де вони не мали роботи і не могли забезпечити нормальне життя своїм родинам. Саме у відчаї й безнадії вони подались на чужину.
Однією з найбільших проблем міграції священик називає розлучення сімей, коли з часом втрачається і порозуміння, і довіра, а також те, що українці швидко переймають негативні риси суспільства, в якому вони опинились. Тому, каже він, так важлива духовна підтримка на міграції.
«Придбавши матеріальне, часто наші люди втрачають родину, і це не варте уже тієї поїздки і заробітку. Водночас за кордоном люди вчаться демократії, порядку, що закони однакові для усіх. Коли українці повертаються на батьківщину, вони цілком інші, але їм потрібно в Україні створити умови», – говорить священик.
Церква підтримує на чужині
Олена Катеринчук, яка представляє правозахисну організацію «Оберіг» в Італії, зазначає, що у важкі хвилини саме церква і духовна особа є великою опорою людини на чужині. Нині, на її думку, важливо спільно створювати українські недільні школи, щоб діти заробітчан не забували рідну мову.
УГКЦ опікується українцями поза межами батьківщини від початку першої хвилі міграції в Канаду та США. Долею українських мігрантів переймався митрополит Андрей Шептицький одразу на початку свого архієрейського служіння.
Митрополит радив українцям на чужині передусім не втрачати віру і триматись Божого закону. У численних посланнях до мігрантів митрополит Шептицький підтримував людей своїми порадами і повчаннями, писав, щоб вони цінували гроші і вкладали їх у корисні справи, а не на безглузде дозвілля, щоб уникали усілякої гріховності, яка веде до занепаду людини.
