Звично лаючи Сполучені Штати Америки, президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад вдався днями до незвичних для цієї країни слів. Натякаючи, що Вашингтон, на його думку, нічого не доможеться, намагаючись зупинити іранську ядерну програму, Ахмадінеджад сказав відому кожній іранській дитині фразу, яку каже мама, коли настає час припинити годування грудьми: молочка більше не буде, бо «цицьку бабай забрав».
Але сказав він про «цицьку» в черговій публічній промові, яку почула вся країна – і це в Ірані, де прилюдна згадка про будь-що інтимне вважається цілком неприпустимою.
Це далеко не перша публічна заява Ахмадінеджада, в якій він виходить поза межі прийнятного.
Він не раз називав західних керівників «боягузами» і «брехунами», Сполучені Штати «віслюком на болоті», союзників США «собаками на ланцюгу», а лідерів Ізраїлю «дурними сіоністами».
Дістається від Ахмадінеджада і внутрішнім супротивникам – учасники минулорічних масових демонстрацій для нього «покидьки», а інтелектуали, які підтримують опозицію, – «козли».
Та, як виглядає, саме «цицька» остаточно переважила шальку терезів. Коли раніше Ахмадінеджада критикували реформісти чи інтелектуали, більше звичні до цитат із класичної перської поезії, то тепер до критики долучився один із чільних представників владного істеблішменту – голова судової системи Ірану аятола Садег Ларіджані. Він виступив із публічним засудженням стилю висловлювань Махмуда Ахмадінеджада.
Грубу мову як логіку сили сприймають не всі
Тим часом оглядачі звертають увагу, що така мова президента не випадкова.
«Постійне використання цієї мови і те, як його вітають прихильники, свідчить, що деякі частини суспільства раді з використання такої мови, особливо ж проти іноземних урядів», – каже Акбар Магді, професор соціології Весліанського університету Огайо у США.
А журналіст і письменник Фарадж Саркугі, який живе у вигнанні, додає, що така простацька мова президента покладається не на силу розуму, а на логіку сили, а свідоме використання вульгарних слів має створити «зв’язок із народними масами», як його вбачає Махмуд Ахмадінеджад і подібні до нього, і є зразком демагогії.
Та призводить це врешті до негативу, каже Акбар Магді: «Це принижує політичний дискурс у суспільстві. У результаті обмін словами між політичними діячами й їхніми суперниками перетворюється на спілкування, що не є ні здоровим, ні прийнятним».
А тим часом іранці, які пережили з вуст Ахмадінеджада «віслюків», «собак» і «козлів», не втрималися, коли почули ще й «цицьку». Популярний тепер у країні жарт говорить, що державне телебачення перенесе всі виступи президента на час після півночі, щоб діти не почули. Офіційні гасла Ісламської революції та відомі цитати теж жартома переписують, вставляючи до них це слово. А в соціальній мережі Facebook створили спільноту, яка налічує вже понад 10 тисяч членів, із назвою «Хай бабай віддасть нашу цицьку!»
Але сказав він про «цицьку» в черговій публічній промові, яку почула вся країна – і це в Ірані, де прилюдна згадка про будь-що інтимне вважається цілком неприпустимою.
Це далеко не перша публічна заява Ахмадінеджада, в якій він виходить поза межі прийнятного.
Він не раз називав західних керівників «боягузами» і «брехунами», Сполучені Штати «віслюком на болоті», союзників США «собаками на ланцюгу», а лідерів Ізраїлю «дурними сіоністами».
Дістається від Ахмадінеджада і внутрішнім супротивникам – учасники минулорічних масових демонстрацій для нього «покидьки», а інтелектуали, які підтримують опозицію, – «козли».
Та, як виглядає, саме «цицька» остаточно переважила шальку терезів. Коли раніше Ахмадінеджада критикували реформісти чи інтелектуали, більше звичні до цитат із класичної перської поезії, то тепер до критики долучився один із чільних представників владного істеблішменту – голова судової системи Ірану аятола Садег Ларіджані. Він виступив із публічним засудженням стилю висловлювань Махмуда Ахмадінеджада.
Грубу мову як логіку сили сприймають не всі
Тим часом оглядачі звертають увагу, що така мова президента не випадкова.
«Постійне використання цієї мови і те, як його вітають прихильники, свідчить, що деякі частини суспільства раді з використання такої мови, особливо ж проти іноземних урядів», – каже Акбар Магді, професор соціології Весліанського університету Огайо у США.
А журналіст і письменник Фарадж Саркугі, який живе у вигнанні, додає, що така простацька мова президента покладається не на силу розуму, а на логіку сили, а свідоме використання вульгарних слів має створити «зв’язок із народними масами», як його вбачає Махмуд Ахмадінеджад і подібні до нього, і є зразком демагогії.
Та призводить це врешті до негативу, каже Акбар Магді: «Це принижує політичний дискурс у суспільстві. У результаті обмін словами між політичними діячами й їхніми суперниками перетворюється на спілкування, що не є ні здоровим, ні прийнятним».
А тим часом іранці, які пережили з вуст Ахмадінеджада «віслюків», «собак» і «козлів», не втрималися, коли почули ще й «цицьку». Популярний тепер у країні жарт говорить, що державне телебачення перенесе всі виступи президента на час після півночі, щоб діти не почули. Офіційні гасла Ісламської революції та відомі цитати теж жартома переписують, вставляючи до них це слово. А в соціальній мережі Facebook створили спільноту, яка налічує вже понад 10 тисяч членів, із назвою «Хай бабай віддасть нашу цицьку!»
