Не можна сказати, що він не любить численних запитань. Підраховано, що за перші 15 місяців у Білому домі Барак Обама дав 184 інтерв’ю (Джордж Буш – 56, Білл Клінтон – 61).
А от щодо прес-конференцій, то Обама справді не дуже їх полюбляє. Досить сказати, що його зустріч із пресою наприкінці червня була першою формальною прес-конференцією від 22 липня минулого року, тобто майже рік таких зустрічей не було.
Разом із тим заяви, пояснення й коментарі президента прес-бюро Білого дому оперативно ставить on-line на численні вебсайти і насамперед на YouTube. Якщо взяти до уваги, що комп’ютери з інтернет-зв’язком у США є всюди, то президента має змогу бачити й чути вся країна, і, звичайно, закордон.
Було радіо, стало відео
Зокрема, щосуботнє радіозвернення президента до країни завжди традиційно було саме радіозверненням, але нині маємо відео, якe одразу потрапляє on-line.
Наприклад, у суботу 5 червня Обама вранці вже був на південному узбережжі США, де вилив нафти став катастрофою національного масштабу.
«Я звертаюся до вас з острова Ґранд-Айл у штаті Луїзіана – це одне з перших місць, що на собі відчуло руйнівні наслідки виливу нафти у Мексиканській затоці» – це звернення Обами пішло і на вебсайт Білого дому, і на YouTube.
У журналістів запитання неприємні
Кілька місяців тому президент протягом 40 хвилин відповідав на запитання, надіслані відеоглядачами YouTube. Ось одне з них: учитель запитав, якою мусить бути головна мета шкільної освіти. Відповідь Обами: вчити, як навчатися й думати.
Обама надає перевагу запитанням відеоглядачів, а не кореспондентів, акредитованих при Білому домі, можливо, тому що глядачі запитують просто й недвозначно. Натомість журналісти воліють ставити не завжди приємні запитання.
Не виключено, що саме з цієї причини на спільній прес-конференції з президентом Мексики Феліпе Кальдероном Барак Обама дозволив лише два запитання від кореспондентів. Адже запитання неминуче заторкували б складну й болючу для Америки проблему нелегальних іммігрантів із Мексики.
Псевдожурналістика чи вимога часу
Білий дім щотижня ставить на YouTube шести-восьмихвилинні відеодайджести «Тиждень Західного крила (Білого дому)» – картинки на тему занять президента, подекуди не без гумору. На думку впливової газети Christian Science Monitor, це псевдожурналістика, підробка під справжню річ.
Але з погляду Білого дому і дайджести, і експерименти з YouTube та іншими вебсайтами на кшталт Twitter продиктовані не спробами обійти пресу, а пошуками найкоротшого шляху до інформування суспільства.
Газета наводить думку неназваного урядовця з Білого дому: «Це пошуки нових засобів (інформації). Ми живемо в атмосфері скорострільного медіасередовища, і ми намагаємося впоратись».
А от щодо прес-конференцій, то Обама справді не дуже їх полюбляє. Досить сказати, що його зустріч із пресою наприкінці червня була першою формальною прес-конференцією від 22 липня минулого року, тобто майже рік таких зустрічей не було.
Разом із тим заяви, пояснення й коментарі президента прес-бюро Білого дому оперативно ставить on-line на численні вебсайти і насамперед на YouTube. Якщо взяти до уваги, що комп’ютери з інтернет-зв’язком у США є всюди, то президента має змогу бачити й чути вся країна, і, звичайно, закордон.
Було радіо, стало відео
Зокрема, щосуботнє радіозвернення президента до країни завжди традиційно було саме радіозверненням, але нині маємо відео, якe одразу потрапляє on-line.
Наприклад, у суботу 5 червня Обама вранці вже був на південному узбережжі США, де вилив нафти став катастрофою національного масштабу.
«Я звертаюся до вас з острова Ґранд-Айл у штаті Луїзіана – це одне з перших місць, що на собі відчуло руйнівні наслідки виливу нафти у Мексиканській затоці» – це звернення Обами пішло і на вебсайт Білого дому, і на YouTube.
У журналістів запитання неприємні
Кілька місяців тому президент протягом 40 хвилин відповідав на запитання, надіслані відеоглядачами YouTube. Ось одне з них: учитель запитав, якою мусить бути головна мета шкільної освіти. Відповідь Обами: вчити, як навчатися й думати.
Обама надає перевагу запитанням відеоглядачів, а не кореспондентів, акредитованих при Білому домі, можливо, тому що глядачі запитують просто й недвозначно. Натомість журналісти воліють ставити не завжди приємні запитання.
Не виключено, що саме з цієї причини на спільній прес-конференції з президентом Мексики Феліпе Кальдероном Барак Обама дозволив лише два запитання від кореспондентів. Адже запитання неминуче заторкували б складну й болючу для Америки проблему нелегальних іммігрантів із Мексики.
Псевдожурналістика чи вимога часу
Білий дім щотижня ставить на YouTube шести-восьмихвилинні відеодайджести «Тиждень Західного крила (Білого дому)» – картинки на тему занять президента, подекуди не без гумору. На думку впливової газети Christian Science Monitor, це псевдожурналістика, підробка під справжню річ.
Але з погляду Білого дому і дайджести, і експерименти з YouTube та іншими вебсайтами на кшталт Twitter продиктовані не спробами обійти пресу, а пошуками найкоротшого шляху до інформування суспільства.
Газета наводить думку неназваного урядовця з Білого дому: «Це пошуки нових засобів (інформації). Ми живемо в атмосфері скорострільного медіасередовища, і ми намагаємося впоратись».
