П’ять різних опитувань громадської думки дали керівникові Консервативної партії від 2 до 9 відсотків переваги над найближчим конкурентом, і лише одне – фірми Populus – показало однакову підтримку Дейвіда Камерона і лідера третьої за величиною парламентської Ліберально-демократичної партії Ніка Клеґґа. За дебатами стежило 8 мільйонів телеглядачів, що на мільйон менше від аудиторії, яка спостерігала за найпершими в британській історії теледебатами два тижні тому, коли переміг Нік Клеґґ. Натомість другі дебати дивилося вдвічі менше – лише 4 мільйони людей.
Загалом вже тепер можна сказати, що від теледебатів найбільше виграли ліберальні демократи, керівника яких досі практично ніхто з виборців не знав в обличчя. Але він став зіркою шоу і здобув своїй партії численних прихильників. Нині багато британців почали вбачати у ліберальних демократах справжню альтернативу правлячим лейбористам і консерваторам, що з часів Другої світової війни змінювали одні одних при владі.
Проте на останніх дебатах з питань внутрішньої політики Клеґґ був менш переконливим, а наступальний стиль Дейвіда Камерона виявився ефективним. У вступному слові Камерон, зокрема, сказав: «Якщо я стану вашим прем’єр-міністром, я зроблю все, щоб захистити ключові громадські служби. Я хочу бачити поліцейські патрулі на наших вулицях, гроші, які йдуть до наших державних шкіл та лікарень. Це надзвичайно важливо. Але ми також кажемо, наприклад, що заробітну платню у громадському секторі слід заморозити на один рік із 2011 року, а також, що людям із 2016 року доведеться йти на пенсію на рік пізніше. Треба змусити нашу економіку рости і рухатися. Тому ми кажемо, що нині треба почати ефективно заощаджувати, щоб зупинити зростання податку на робочі місця наступного року. Давайте почнемо знову працевлаштовувати людей і зрушимо економіку, щоб вона допомогла нам впоратися з дефіцитом бюджету».
Проте оглядачі прогнозують, що і Клеґґ, який уже запам’ятався у цій кампанії, мало що втратить від менш переконливого виступу в останніх дебатах.
Що ж до чинного прем’єр-міністра, лідера Лейбористської партії Ґордона Брауна, то йому конче потрібна була перемога в останніх дебатах, щоб позбутися загрози, що його партія по завершенні виборів опиниться навіть не на другому, а на третьому місці, але такий прорив йому не вдався.
Імміграція була головною темою на останніх дебатах
Головною на останніх дебатах була тема імміграції, яка серйозно хвилює британських виборців. Як Браун, так і Камерон заявили, начебто лідер ліберальних демократів хоче оголосити амністію нелегальним іммігрантам. Камерон зазначив, що політика лібералів дозволить на постійно оселитися в країні близько 600 тисячам осіб.
Клеґґ назвав ці заяви нісенітницею, а натомість поставив під сумнів план консерваторів щодо запровадження щорічного ліміту на число іммігрантів і повідомив, що цей ліміт не включатиме іммігрантів із країн ЄС, які якраз і становлять левову частку всіх іммігрантів.
Зі свого боку, Браун наполягав на тому, що політика лейбористів у ділянці імміграції, що передбачає приїзд до Британії лише кваліфікованих працівників у галузях, де країні бракує робочих рук, є найефективнішою і вже дає результати.
Фахівці передбачають, що на виборах 6 травня переможуть консерватори. Але їм може не вистачити голосів для абсолютної більшості. Тоді їм доведеться створювати коаліцію з ліберальними демократами, і вони не зможуть здійснювати задекларованої виборцям політики. Коаліційних урядів у Британії не було з 1974 року.
Загалом вже тепер можна сказати, що від теледебатів найбільше виграли ліберальні демократи, керівника яких досі практично ніхто з виборців не знав в обличчя. Але він став зіркою шоу і здобув своїй партії численних прихильників. Нині багато британців почали вбачати у ліберальних демократах справжню альтернативу правлячим лейбористам і консерваторам, що з часів Другої світової війни змінювали одні одних при владі.
Проте на останніх дебатах з питань внутрішньої політики Клеґґ був менш переконливим, а наступальний стиль Дейвіда Камерона виявився ефективним. У вступному слові Камерон, зокрема, сказав: «Якщо я стану вашим прем’єр-міністром, я зроблю все, щоб захистити ключові громадські служби. Я хочу бачити поліцейські патрулі на наших вулицях, гроші, які йдуть до наших державних шкіл та лікарень. Це надзвичайно важливо. Але ми також кажемо, наприклад, що заробітну платню у громадському секторі слід заморозити на один рік із 2011 року, а також, що людям із 2016 року доведеться йти на пенсію на рік пізніше. Треба змусити нашу економіку рости і рухатися. Тому ми кажемо, що нині треба почати ефективно заощаджувати, щоб зупинити зростання податку на робочі місця наступного року. Давайте почнемо знову працевлаштовувати людей і зрушимо економіку, щоб вона допомогла нам впоратися з дефіцитом бюджету».
Проте оглядачі прогнозують, що і Клеґґ, який уже запам’ятався у цій кампанії, мало що втратить від менш переконливого виступу в останніх дебатах.
Що ж до чинного прем’єр-міністра, лідера Лейбористської партії Ґордона Брауна, то йому конче потрібна була перемога в останніх дебатах, щоб позбутися загрози, що його партія по завершенні виборів опиниться навіть не на другому, а на третьому місці, але такий прорив йому не вдався.
Імміграція була головною темою на останніх дебатах
Головною на останніх дебатах була тема імміграції, яка серйозно хвилює британських виборців. Як Браун, так і Камерон заявили, начебто лідер ліберальних демократів хоче оголосити амністію нелегальним іммігрантам. Камерон зазначив, що політика лібералів дозволить на постійно оселитися в країні близько 600 тисячам осіб.
Клеґґ назвав ці заяви нісенітницею, а натомість поставив під сумнів план консерваторів щодо запровадження щорічного ліміту на число іммігрантів і повідомив, що цей ліміт не включатиме іммігрантів із країн ЄС, які якраз і становлять левову частку всіх іммігрантів.
Зі свого боку, Браун наполягав на тому, що політика лейбористів у ділянці імміграції, що передбачає приїзд до Британії лише кваліфікованих працівників у галузях, де країні бракує робочих рук, є найефективнішою і вже дає результати.
Фахівці передбачають, що на виборах 6 травня переможуть консерватори. Але їм може не вистачити голосів для абсолютної більшості. Тоді їм доведеться створювати коаліцію з ліберальними демократами, і вони не зможуть здійснювати задекларованої виборцям політики. Коаліційних урядів у Британії не було з 1974 року.
