Фільм «Коктейль Молотова» створений Асоціацією «Наше кіно» на замовлення «Телекомпанії НТВ» у 2009 році. Цей фільм є другим серед тих, які представляє Посольство Росії в Україні й демонструє у Російському центрі науки і культури в Києві у рамках проекту «Велика Вітчизняна – таємне і явне». Автором проекту є радник-посланець Посольства Всеволод Лоскутов.
Першим показали фільм «Чи міг Сталін зупинити Гітлера?», а третім анонсовано документальну картину – «Таємниці секретних протоколів».
Мета проекту – дати відповідь Парламентській асамблеї ОБСЄ. Ось як про це написано на сайті Російського культурного центру при МЗС Росії: «…у липні 2009 року виїзна сесія Асамблеї Організації з безпеки і співробітництва у Європі ухвалює резолюцію, в якій гітлерівська Німеччина і Радянський Союз у рівній мірі звинувачуються в геноциді, і в тому, що Німеччина і Радянський Союз фактично розв’язали Другу світову війну, підписавши пакт Ріббентропа-Молотова. Крім подиву, виникає безліч питань. Як? Чому? Хіба це Радянський Союз бомбив Англію, Францію, Бельгію, Норвегію, Данію, Голландію, Югославію, Грецію та інші країни? Хіба Радянський Союз захопив всю Європу і побудував там концтабори, в яких загинуло майже 8 мільйонів людей? Звідки ж така резолюція? Може, Європа просто забула про неодноразові радянські пропозиції про створення системи колективної безпеки і антигітлерівської коаліції?»
«Коктейль Молотова» звинувачує
Сталін не прагнув війни. СРСР не мав і не міг мати агресивних планів, адже фінська військова кампанія продемонструвала повну неготовність Червоної армії до війни. Червона армія була технічно відсталою і не мала професійних кадрів. Причому поряд із думкою про те, що саме репресії знекровили армію, існує інша позиція – «це Тухачевський довів армію до того, що вона не могла протистояти крихітній Фінляндії, і Сталін вчасно його позбувся».
Сталін наполегливо намагався домовитися з Заходом і вберегти СРСР від атаки німецького нацизму. Але США, як і в Першій світовій війні, «прагнули встановити своє світове панування», а «розвинуті країни Заходу надто довго дозволяли Гітлерові нарощувати силу, сподіваючись, що з його допомогою вдасться уникнути комуністичної загрози з боку Радянського Союзу». Врешті-решт, керівництво СРСР «втомилося вести пусті переговори».
Остання можливість запобігти початкові Другої світової війни провалилась. Пусковим фактором стала «відмова Польщі пропустити через свою територію радянські війська в разі нападу Німеччини. Польща так ненавиділа велику Росію, частиною якої вона ж сама була довгий час, що схоже була готова завдати шкоди самій собі, тільки б насолити нам».
Захід сам долив «дві частини бензину» до «мастила» міжнародної ситуації літа 1939 року, що і дало разом вибухову суміш – «Коктейль Молотова», який і підпалив світ.
«Якби Англія і Франція діяли рішуче і у 1939 році завдали б удару з західного кордону, то надалі розвиток подій міг би піти за зовсім іншим сценарієм…»
А так у СРСР не залишилося жодних інших можливостей «убезпечити власні національні інтереси», як підписати з Німеччиною пакт Молотова-Ріббентропа.
Але нічого екстраординарного не сталося. Домовленість про розподіл впливу над третіми країнами і навіть захоплення їхніх територій, звісно, не дуже гарна річ. «Але хіба велика політика колись блищала красою й чистотою?!»
До того ж лише після того, як Польща повністю впала під натиском Гітлера, СРСР приєднав Західну Україну і Західну Білорусь. А ці землі, як каже у фільмі один із експертів, політолог Сергій Брезкун (Кремльов), «і так були споконвічно нашими російськими територіями, включеними до складу етнічної Росії навіть по лінії Керзона».
І взагалі, «в певних колах поширена думка, що якби Сталін і Гітлер домовилися серйозно, то тепер світ був би зовсім іншим. У ньому б не було того, що так не подобається багатьом, – панування долара та Америки».
Висновки після перегляду
1. Сталін не винуватий.
2. «Ми» – росіяни, «наша країна» – Російська імперія, яку розвалили більшовики.
3. Розв’язати третю світову війну хоче той, хто прагне світового панування.
Запитання: А хто хоче світового панування?!.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Першим показали фільм «Чи міг Сталін зупинити Гітлера?», а третім анонсовано документальну картину – «Таємниці секретних протоколів».
Мета проекту – дати відповідь Парламентській асамблеї ОБСЄ. Ось як про це написано на сайті Російського культурного центру при МЗС Росії: «…у липні 2009 року виїзна сесія Асамблеї Організації з безпеки і співробітництва у Європі ухвалює резолюцію, в якій гітлерівська Німеччина і Радянський Союз у рівній мірі звинувачуються в геноциді, і в тому, що Німеччина і Радянський Союз фактично розв’язали Другу світову війну, підписавши пакт Ріббентропа-Молотова. Крім подиву, виникає безліч питань. Як? Чому? Хіба це Радянський Союз бомбив Англію, Францію, Бельгію, Норвегію, Данію, Голландію, Югославію, Грецію та інші країни? Хіба Радянський Союз захопив всю Європу і побудував там концтабори, в яких загинуло майже 8 мільйонів людей? Звідки ж така резолюція? Може, Європа просто забула про неодноразові радянські пропозиції про створення системи колективної безпеки і антигітлерівської коаліції?»
«Коктейль Молотова» звинувачує
Сталін не прагнув війни. СРСР не мав і не міг мати агресивних планів, адже фінська військова кампанія продемонструвала повну неготовність Червоної армії до війни. Червона армія була технічно відсталою і не мала професійних кадрів. Причому поряд із думкою про те, що саме репресії знекровили армію, існує інша позиція – «це Тухачевський довів армію до того, що вона не могла протистояти крихітній Фінляндії, і Сталін вчасно його позбувся».
Сталін наполегливо намагався домовитися з Заходом і вберегти СРСР від атаки німецького нацизму. Але США, як і в Першій світовій війні, «прагнули встановити своє світове панування», а «розвинуті країни Заходу надто довго дозволяли Гітлерові нарощувати силу, сподіваючись, що з його допомогою вдасться уникнути комуністичної загрози з боку Радянського Союзу». Врешті-решт, керівництво СРСР «втомилося вести пусті переговори».
Остання можливість запобігти початкові Другої світової війни провалилась. Пусковим фактором стала «відмова Польщі пропустити через свою територію радянські війська в разі нападу Німеччини. Польща так ненавиділа велику Росію, частиною якої вона ж сама була довгий час, що схоже була готова завдати шкоди самій собі, тільки б насолити нам».
Захід сам долив «дві частини бензину» до «мастила» міжнародної ситуації літа 1939 року, що і дало разом вибухову суміш – «Коктейль Молотова», який і підпалив світ.
«Якби Англія і Франція діяли рішуче і у 1939 році завдали б удару з західного кордону, то надалі розвиток подій міг би піти за зовсім іншим сценарієм…»
А так у СРСР не залишилося жодних інших можливостей «убезпечити власні національні інтереси», як підписати з Німеччиною пакт Молотова-Ріббентропа.
Але нічого екстраординарного не сталося. Домовленість про розподіл впливу над третіми країнами і навіть захоплення їхніх територій, звісно, не дуже гарна річ. «Але хіба велика політика колись блищала красою й чистотою?!»
До того ж лише після того, як Польща повністю впала під натиском Гітлера, СРСР приєднав Західну Україну і Західну Білорусь. А ці землі, як каже у фільмі один із експертів, політолог Сергій Брезкун (Кремльов), «і так були споконвічно нашими російськими територіями, включеними до складу етнічної Росії навіть по лінії Керзона».
І взагалі, «в певних колах поширена думка, що якби Сталін і Гітлер домовилися серйозно, то тепер світ був би зовсім іншим. У ньому б не було того, що так не подобається багатьом, – панування долара та Америки».
Висновки після перегляду
1. Сталін не винуватий.
2. «Ми» – росіяни, «наша країна» – Російська імперія, яку розвалили більшовики.
3. Розв’язати третю світову війну хоче той, хто прагне світового панування.
Запитання: А хто хоче світового панування?!.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
