Для вшанування пам’яті польських офіцерів до Старобільська прибули кілька десятків людей з польської діаспори на Луганщині, а також Генеральний консул Польщі в Харкові Гжегож Серочинський. Вони відвідали військовий меморіал на місцевому кладовищі, поклали квіти до могил. На місці поховання католицький священик провів поминальне богослужіння.
Генеральний консул Польщі в Україні Гжегож Серочинський зазначив, що українські власті чимало роблять для того, щоб про Катинський злочин пам’ятали.
«Я вважаю, що Україна саме зараз дуже зацікавлена у вивчені нашої спільної історії, – каже Гжегож Серочинський. – Навіть діти у школі вивчають цю трагедію. І це найголовніше – щоб ми не забували про цю трагедію, щоб ми про це знали»
Військовополонені чи вороги народу?
За архівними матеріалами, серед ув’язнених у Старобільську було 8 польських генералів та 57 полковників. Однак серед усіх майже 4 тисяч військовополонених лише третина були кадровими воєнними, всі інші – люди мирних професій, мобілізовані під час війни. Табір для ув’язнених поляків розташовувався у місцевому монастирі. Полонені жили у неопалювальних приміщеннях, спали на чотириярусних нарах, з одягу у них були лише осінні шинелі.
Історик Валерій Снєгірьов вивчає Катинську трагедію вже близько 20 років. Він розповідає, що польські в’язні навіть не мали статусу військовополонених, а утримували їх як ворогів народу.
«Тобто баланда, тобто хліб, як для ув’язнених. І всі ці - розповіді, що тут у них був курорт, як досі намагаються розповідати особливо старобільські власті. Ось хрести у вас за спиною – яскравий приклад цього «курортного» життя», – розповідає Валерій Снєгірьов.
Польща продовжує шукати своїх солдатів
3820 полонених поляків працівники НКВС вивезли і розстріляли під Харковом. А на старобільській землі залишилися лежати ті, хто помер від ран, хвороб і табірних умов утримання. У 1994 році експедиція Люблінського університету знайшла на старому старобільському кладовищі останки 48 польських військових. Всі вони перепоховані на військовому меморіалі.
Валерій Снєгірьов відшукав архівні документи, які підтверджують, що у 1941 році у Старобільску також утримували поляків. Їх перевезли із таборів західної України. Подальша доля цих людей невідома.
Під час так званого Катинського розстрілу у 1940 році за наказом Сталіна в Катині під Смоленськом у Росії, поблизу Харкова і ще в кількох місцях тодішнього СРСР було розстріляно 22 тисячі польських військових. Місце поховання п’яти тисяч з них досі шукають.
Генеральний консул Польщі в Україні Гжегож Серочинський зазначив, що українські власті чимало роблять для того, щоб про Катинський злочин пам’ятали.
«Я вважаю, що Україна саме зараз дуже зацікавлена у вивчені нашої спільної історії, – каже Гжегож Серочинський. – Навіть діти у школі вивчають цю трагедію. І це найголовніше – щоб ми не забували про цю трагедію, щоб ми про це знали»
Військовополонені чи вороги народу?
За архівними матеріалами, серед ув’язнених у Старобільську було 8 польських генералів та 57 полковників. Однак серед усіх майже 4 тисяч військовополонених лише третина були кадровими воєнними, всі інші – люди мирних професій, мобілізовані під час війни. Табір для ув’язнених поляків розташовувався у місцевому монастирі. Полонені жили у неопалювальних приміщеннях, спали на чотириярусних нарах, з одягу у них були лише осінні шинелі.
«Тобто баланда, тобто хліб, як для ув’язнених. І всі ці - розповіді, що тут у них був курорт, як досі намагаються розповідати особливо старобільські власті. Ось хрести у вас за спиною – яскравий приклад цього «курортного» життя», – розповідає Валерій Снєгірьов.
Польща продовжує шукати своїх солдатів
3820 полонених поляків працівники НКВС вивезли і розстріляли під Харковом. А на старобільській землі залишилися лежати ті, хто помер від ран, хвороб і табірних умов утримання. У 1994 році експедиція Люблінського університету знайшла на старому старобільському кладовищі останки 48 польських військових. Всі вони перепоховані на військовому меморіалі.
Валерій Снєгірьов відшукав архівні документи, які підтверджують, що у 1941 році у Старобільску також утримували поляків. Їх перевезли із таборів західної України. Подальша доля цих людей невідома.
Під час так званого Катинського розстрілу у 1940 році за наказом Сталіна в Катині під Смоленськом у Росії, поблизу Харкова і ще в кількох місцях тодішнього СРСР було розстріляно 22 тисячі польських військових. Місце поховання п’яти тисяч з них досі шукають.
