У листопаді перед виборами на Філіппінах загинуло понад 30 журналістів. Це найбрутальніша атака на працівників мас-медіа. Журналісти потрапили у фатальну засідку в результаті боротьби між політичними кланами. Уже другий рік поспіль Комітет захисту журналістів зараховує Філіппіни до держав, де процвітає насильство щодо преси. Громадська організація б’є на сполох через те, що криваву бійню досі не розслідували. Один із філіппінських правоохоронців зізнався, що його колеги не мають ні ресурсів, ані гарантій безпеки, щоб знайти винних.
Три чверті журналістів, які загинули цього року, були вбиті саме через свою роботу. А в більшості випадків ніхто й не думає карати їхніх убивць, вважає Комітет захисту журналістів.
Географія безкарності
Крім Філіппін, журналісти також стали жертвами насильства в Сомалі – там загинуло 9 журналістів, у Пакистані – чотири особи, в Росії – троє. Так, зокрема, у списку російських жертв можна побачити ім’я дагестанського редактора Маліка Ахмеділова. Його знайшли вбитим в автомобілі серед білого дня. Ахмеділов гостро критикував федеральні збройні сили і місцевих силовиків за переслідування політичних і релігійних дисидентів під виглядом боротьби з екстремізмом.
«Росія є третім найбільш небезпечним місцем для журналістів після Іраку та Алжиру, якщо говорити про останні два десятиліття. Коли нападників не карати, то насильство триватиме, а нападники стануть ще зухвалішими і будуть продовжувати подібну цензуру», – заявила Радіо Свобода Ніна Огнянова з нью-йоркської штаб-квартири Комітету захисту журналістів, описуючи загальну тенденцію.
Цього року двоє журналістів також загинули в Мексиці. Одного з них – Елісео Баррона Ернандеса – викрали прямо з дому на очах у родини, а наступного дня його тіло знайшли в канаві з простреленою головою. Перед смертю Ернандес оприлюднив дані про корупцію в поліції. Як наголошує Комітет захисту журналістів, через те, що такі вбивства стали хронічними, керівники мас-медіа у Мексиці дедалі частіше оминають теми наркоторгівлі та організованої злочинності.
За даними звіту, найчастіше зводять рахунки з місцевими журналістами. Ті, хто працює під крилом великих закордонних медіа-організацій, захищені більше.
Три чверті журналістів, які загинули цього року, були вбиті саме через свою роботу. А в більшості випадків ніхто й не думає карати їхніх убивць, вважає Комітет захисту журналістів.
Географія безкарності
Крім Філіппін, журналісти також стали жертвами насильства в Сомалі – там загинуло 9 журналістів, у Пакистані – чотири особи, в Росії – троє. Так, зокрема, у списку російських жертв можна побачити ім’я дагестанського редактора Маліка Ахмеділова. Його знайшли вбитим в автомобілі серед білого дня. Ахмеділов гостро критикував федеральні збройні сили і місцевих силовиків за переслідування політичних і релігійних дисидентів під виглядом боротьби з екстремізмом.
«Росія є третім найбільш небезпечним місцем для журналістів після Іраку та Алжиру, якщо говорити про останні два десятиліття. Коли нападників не карати, то насильство триватиме, а нападники стануть ще зухвалішими і будуть продовжувати подібну цензуру», – заявила Радіо Свобода Ніна Огнянова з нью-йоркської штаб-квартири Комітету захисту журналістів, описуючи загальну тенденцію.
Цього року двоє журналістів також загинули в Мексиці. Одного з них – Елісео Баррона Ернандеса – викрали прямо з дому на очах у родини, а наступного дня його тіло знайшли в канаві з простреленою головою. Перед смертю Ернандес оприлюднив дані про корупцію в поліції. Як наголошує Комітет захисту журналістів, через те, що такі вбивства стали хронічними, керівники мас-медіа у Мексиці дедалі частіше оминають теми наркоторгівлі та організованої злочинності.
За даними звіту, найчастіше зводять рахунки з місцевими журналістами. Ті, хто працює під крилом великих закордонних медіа-організацій, захищені більше.
