Минуло близько двох років відколи лідери 24 держав Європейського Союзу підписали Лісабонський договір – документ, який ставить за мету проведення структурних змін в організації роботи ЄС, спрощення низки її законів, у тому числі й щодо подальшого розширення Європейського Союзу. Рік тому Ірландія на референдумі заблокувала ратифікацію договору, а вже цього року, місяць тому, в повторному референдумі ця перешкода була усунена. Серед останніх у жовтні цього року поставив свій підпис під Договором і польський президент Лєх Качинський.
Тільки Чехія, перед усім її президент Вацлав Клаус – «найбільший євроскептик» у Європі, як його називають, не погоджувалась із Лісабонським договором. Клаус і група його прихильників у чеському Сенаті стверджували, що Лісабон суперечить суверенітету країни. Двічі скарги на Договір розглядав Конституційний суд Чехії. І, врешті-решт, 3 листопада був винесений остаточний вердикт, на який, затамувавши подих, чекала вся Європа: Лісабонський договір не суперечить Конституції країни.
Голова Конституційного суду Павел Рихетський оголосив: «Лісабонський договір, який замінює Договір про Європейський Союз і Договір про створення Європейського Союзу, загалом, а також у низці окремих статей, що входять до цих договорів, – не суперечить конституційному порядкові Чеської Республіки».
Вацлав Клаус, який обіцяв підписати Лісабонський договір у разі, якщо рішення суду цьому не заперечуватиме, дотримав свого слова. Лісабонський договір він підписав, однак при цьому наголосив, що не міняє свого ставлення до документа.
«Тоді, коли Лісабонський договір набере сили і всупереч «політичній» позиції Конституційного суду, Чеська Республіка перестане бути суверенною державою», – зазначив Вацлав Клаус.
Після підпису Клауса закінчився складний дворічний період ратифікації Лісабонського договору. Швеція, котра нині головує в ЄС, може пишатись, що саме на її головування припала історична подія – Лісабон стає реальністю. За словами голови Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу, Договір може набрати чинності вже в грудні цього, або в січні 2010 року.
(Київ – Прага)
Тільки Чехія, перед усім її президент Вацлав Клаус – «найбільший євроскептик» у Європі, як його називають, не погоджувалась із Лісабонським договором. Клаус і група його прихильників у чеському Сенаті стверджували, що Лісабон суперечить суверенітету країни. Двічі скарги на Договір розглядав Конституційний суд Чехії. І, врешті-решт, 3 листопада був винесений остаточний вердикт, на який, затамувавши подих, чекала вся Європа: Лісабонський договір не суперечить Конституції країни.
Голова Конституційного суду Павел Рихетський оголосив: «Лісабонський договір, який замінює Договір про Європейський Союз і Договір про створення Європейського Союзу, загалом, а також у низці окремих статей, що входять до цих договорів, – не суперечить конституційному порядкові Чеської Республіки».
Вацлав Клаус, який обіцяв підписати Лісабонський договір у разі, якщо рішення суду цьому не заперечуватиме, дотримав свого слова. Лісабонський договір він підписав, однак при цьому наголосив, що не міняє свого ставлення до документа.
«Тоді, коли Лісабонський договір набере сили і всупереч «політичній» позиції Конституційного суду, Чеська Республіка перестане бути суверенною державою», – зазначив Вацлав Клаус.
Після підпису Клауса закінчився складний дворічний період ратифікації Лісабонського договору. Швеція, котра нині головує в ЄС, може пишатись, що саме на її головування припала історична подія – Лісабон стає реальністю. За словами голови Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу, Договір може набрати чинності вже в грудні цього, або в січні 2010 року.
(Київ – Прага)
