До підписання документа Лех Качинський заявив, що Європейський союз повинен залишитися відкритим для інших країн, зокрема, для України та Грузії.
«Євросоюз, як незвично вдалий експеримент, чудовий експеримент, який практично немає аналогів у світовій історії, не може бути закритим для тих, хто хоче до нього вступити», – заявив глава польської держави.
У церемонії взяли участь чільні представники польської держави, а також голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу та інших чільних представників ЄС, голова Європейського парламенту Єжі Бузок і прем'єр-міністр головуючої в ЄС Швеції Фредерік Рейнфельдт.
На референдумі 2007 року поляки великою більшістю схвалили приєднання до Лісабонського договору.
Польща стала 26 країною Євросоюзу, яка ратифікувала Договір щодо реформи керівних структур ЄС.
Договір не набере чинності до тих пір, поки всі 27 країн Євросоюзу не ратифікують його.
Чехія – єдина держава ЄС, яка поки що не довела до завершення ратифікацію Лісабонського договору
Президент Чехії Вацлав Клаус
Президент Чехії Вацлав Клаус заявив у п’ятницю, що його країна має домовитися про виняток із Лісабонського договору Євросоюзу, який захистив би її від можливих вимог повернути конфісковану по Другій світовій війні власність і захистив би суверенність чеської судової системи.
Клаус вважає, що Хартія основних прав Європейського Союзу, яка після ратифікації Лісабонського договору має набути такої ж юридичної ваги, як і сам договір, дасть можливість претендентам на повернення власності оминути чеські суди, звернувшись безпосередньо до Європейського суду – найвищого суду ЄС із питань європейського права.
Президент Чехії – єдиний голова держави-члена ЄС, який публічно відмовляється підписувати документ про ратифікацію Лісабонського договору, що має на меті спростити принципи функціонування Євросоюзу і реформувати його структуру в бік більшої централізації.
Водночас експерти-правники вважають, що побоювання Клауса безпідставні, бо Лісабонський договір не матиме зворотної чинності, так що Хартію основних прав не можна буде застосувати до подій 1945 року.
Тоді, після Другої світової війни, з тодішньої Чехословаччини депортували, зокрема, понад 2 мільйони чехословацьких німців (головно з території Чехії), а їхнє майно конфіскували. Сучасна Чехія засудила так звані «декрети Бенеша», на підставі яких це здійснили, але наголосила, що про перегляд їхніх наслідків не може бути мови.
Попередніми днями аргументом Клауса проти підписання документа про ратифікацію, з якою вже давно висловили згоду обидві палати чеського парламенту, була необхідність дочекатися рішення Конституційного суду Чехії, в якому група депутатів оскаржила Лісабонський договір через його можливу невідповідність Конституції. Коли буде винесене таке рішення, ще не відомо.
Попри це, прем’єр-міністр Чехії Ян Фішер висловлює сподівання, що його країна довершить ратифікацію Лісабонського договору до кінця цього року.
В Ірландії, яка з другої спроби схвалила Договір на референдумі минулого тижня після того, як провалила його минулого року, ратифікація в парламенті залишається формальністю.
«Євросоюз, як незвично вдалий експеримент, чудовий експеримент, який практично немає аналогів у світовій історії, не може бути закритим для тих, хто хоче до нього вступити», – заявив глава польської держави.
У церемонії взяли участь чільні представники польської держави, а також голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу та інших чільних представників ЄС, голова Європейського парламенту Єжі Бузок і прем'єр-міністр головуючої в ЄС Швеції Фредерік Рейнфельдт.
На референдумі 2007 року поляки великою більшістю схвалили приєднання до Лісабонського договору.
Польща стала 26 країною Євросоюзу, яка ратифікувала Договір щодо реформи керівних структур ЄС.
Договір не набере чинності до тих пір, поки всі 27 країн Євросоюзу не ратифікують його.
Чехія – єдина держава ЄС, яка поки що не довела до завершення ратифікацію Лісабонського договору
Президент Чехії Вацлав Клаус заявив у п’ятницю, що його країна має домовитися про виняток із Лісабонського договору Євросоюзу, який захистив би її від можливих вимог повернути конфісковану по Другій світовій війні власність і захистив би суверенність чеської судової системи.
Клаус вважає, що Хартія основних прав Європейського Союзу, яка після ратифікації Лісабонського договору має набути такої ж юридичної ваги, як і сам договір, дасть можливість претендентам на повернення власності оминути чеські суди, звернувшись безпосередньо до Європейського суду – найвищого суду ЄС із питань європейського права.
Президент Чехії – єдиний голова держави-члена ЄС, який публічно відмовляється підписувати документ про ратифікацію Лісабонського договору, що має на меті спростити принципи функціонування Євросоюзу і реформувати його структуру в бік більшої централізації.
Водночас експерти-правники вважають, що побоювання Клауса безпідставні, бо Лісабонський договір не матиме зворотної чинності, так що Хартію основних прав не можна буде застосувати до подій 1945 року.
Тоді, після Другої світової війни, з тодішньої Чехословаччини депортували, зокрема, понад 2 мільйони чехословацьких німців (головно з території Чехії), а їхнє майно конфіскували. Сучасна Чехія засудила так звані «декрети Бенеша», на підставі яких це здійснили, але наголосила, що про перегляд їхніх наслідків не може бути мови.
Попередніми днями аргументом Клауса проти підписання документа про ратифікацію, з якою вже давно висловили згоду обидві палати чеського парламенту, була необхідність дочекатися рішення Конституційного суду Чехії, в якому група депутатів оскаржила Лісабонський договір через його можливу невідповідність Конституції. Коли буде винесене таке рішення, ще не відомо.
Попри це, прем’єр-міністр Чехії Ян Фішер висловлює сподівання, що його країна довершить ратифікацію Лісабонського договору до кінця цього року.
В Ірландії, яка з другої спроби схвалила Договір на референдумі минулого тижня після того, як провалила його минулого року, ратифікація в парламенті залишається формальністю.
