Гроші для грошей. Чи варто позичати гроші для банків?

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Ірина Штогрін: Світовий банк надав Україні позику в 400 мільйонів доларів у рамках програми реабілітації фінансового сектору. Термін погашення 30 років. 5 років – пільговий період. Під 0,17%.

І зараз ті, хто нас слухає, думають: от нам би такий кредит!

Погашення планується погашувати рівними частинами.

Цю позику Україна отримала на тлі висновків експертів СОТ про те, що нестабільність українських банків може вплинути на стан світової торгівлі.

Чи справді українська фінансова система потребує оцих позичок? Чи справді країна має позичати гроші для того, щоб підтримувати українські банки?

Володимир Лановий: Тут достатньо суперечлива ситуація, тому що насправді, коли дають валюту країні, то вона може бути використана для купівлі товарів, необхідних нам: обладнання, комп’ютерів, того, що в нас не вистачає, або для розрахунків по інших зобов’язаннях, зокрема, по раніше отриманих товарах, або для того, щоб самі громадяни України накопичували в своїх домашніх банках долари, оскільки гривні зараз ніхто не вірить.

От ці три напрямки фактично використання іноземної валюти.

І згадаймо, що в нас великі заборгованості в усіх секторах економіки: і в банківському секторі економіки, і в господарському секторі економіки перед іноземними позичальниками.

У минулому році за 8 місяців було отримано майже 15 мільярдів доларів сукупного капіталу закордоном і кредитів, і прямих інвестицій, і транспортів різного типу, і облігацій, які розмістили українські підприємства.

А в цьому році все навпаки: через провал української економіки ми можемо кивати і на світову кризу, і так далі, але все-таки у нас провал величезний, у тому числі у банківському, грошовому, фінансовому секторах і так далі. У наших статках, у наших заробітках провал.

Так от, через такий провал ризики вкладання грошових кредитів в українську економіку настільки зросли, що гроші відходять. І кожного місяця українські банки повертають своїм кредиторам на Заході приблизно по 1 мільярду доларів. Наприклад, в серпні було 980 мільйонів доларів. Тобто, за рік будуть віддавати приблизно 10-12 мільярдів доларів.

- Тобто, Україна змушена позичати гроші далі?

Володимир Лановий: Насправді на Україні, можна сказати, світ поставив хрест як на неперспективній економіці і забирають гроші.

Я Вам скажу, що іноземні банки, які сьогодні володіють приблизно 40% банківських установ в Україні, жодного долара не вклали в ці установи у серпні. Вони теж скорочуються.

Отже, ті кредити, які були надані в Україну, які є капіталом для України, то ми могли їх не повертати. Якби Україна працювала, то ці гроші ефективно використовувалися і ще б давали гроші.

- Чим ти бідніший, тим гірше до тебе ставляться, тим менше тобі працювати.

Володимир Лановий: А раз у нас немає ринку, ніхто нічого не купує, провалля, то забирають гроші.

І от я думаю, що все-таки ці гроші йдуть на підтримку українських банків по зовнішніх кредитах.

- Зараз ми послухаємо іншу позицію, я так розумію.

Олександр Кущ: Справа в тому, що і банківська система, і економіка в цілому в Україні потерпають від фінансового голоду. І Україна зараз має від’ємний показник, який по всіх структурних елементах платіжного балансу, окрім торговельного, є на нульовому рівні.

В принципі Україна змушена залучати кошти. І їх зараз позичають Україні тільки такі світові організації, як МФВ, Світовий банк.

На ринку зараз на таких умовах практично неможливо позичати гроші саме у ринкових учасників. Тому Україна змушена звертатися саме до міжнародних організацій.

Але тут треба ставити трохи питання інше. Не брати чи не брати, а як їх використовувати.

- Про це ми поговоримо далі.

Але насправді банки є комерційними. Це окремі фінансові установи. Держава бере на себе зобов’язання тепер, щоб допомогти банкам.

Ви вважаєте, що це правильний хід?

Олександр Кущ: В принципі світова криза саме почала розгортатися з фінансового сектору, і відновлення теж повинне початися з фінансового сектору.

Ми бачимо, що провідні країни виділяють величезні кошти для того, щоб підтримати власні банківські системи. Наприклад, Англія виділила приблизно 2 трильйони фунтів стерлінгів. Це фактично 80% ВВП на підтримку своєї власної банківської системи.

Тому без підтримки не буде розвитку реального сектору економіки.

- Наскільки серйозною є ситуація в українських комерційних банках…? Скільки складають борги комерційних банків?

Олександр Кущ: Фактично, що розуміти під боргами? Якщо це зовнішнє запозичення…

Ірина Штогрін: Скільки складають борги комерційних банків?

Олександр Кущ: 40 мільярдів доларів.

- Так, зовнішнє запозичення.

Олександр Кущ: Там приблизно 40 мільярдів доларів.

- Ця сума, Ви вважаєте, є критичною?

Олександр Кущ: Вона не є критичною для нормального стану банківської системи, але вона стає критичною, коли банківська система стикнулася з відтоком банківських депозитів і зі скороченням власних показників, тобто активів.

- Пане Лановий, наскільки Ви вважаєте критичною ситуацією з українськими банками? Чи справді експерти СОТ мали рацію, коли казали, що наші банки близькі до дефолтів, і що їхнє банкрутство, якщо воно, не дай Боже, станеться, може вплинути навіть на світову торгівлю?

Володимир Лановий: Тут треба згадати трошки історію, тому що попередження були нашій банківській спільноті, НБУ, що до 70% банків є проблемними. Це ще було за рік чи за півроку до того, як почалося у нас провалля.

У той же час Олексій Валерійович, мій сьогоднішній візаві, говорив про те, що держава не допомагала відновлювати банківський сектор, покращувати ситуацію з балансами банків, а в Росії це відбувалося, але ж ми пам’ятаємо, що в той час, коли у нас притік валюти був потужний, коли інвестицій багато, я говорив, що в минулому році 15 мільярдів, НБУ мав би утримувати курс і зайву валюту купувати, збільшувати свої резерви. І в нас було б не 39 мільярдів, як на 1 жовтня минулого року максимальна точка, а було б 49 мільярдів доларів.

У нас не було б такого провалля, як відбулося, коли додатковий попит, а в банку, нібито, не було чим задовольнити цей попит. І в нас була б стабільна ситуація, скажімо, так, як поруч з нами – Польща і інші країни, які схожі за структурою економіки до нас.

Але в нас не було такої політики стабільності, резервування на майбутні часи, взагалі було поганим те, що підривався експорт, коли почалася ревальвація в 2008 році, то підривався експорт, і наші регулятори в цьому відношенні працювали…

- Я думаю, що наші слухачі чудово розуміють: якщо економіка вдало розвивається, якщо проводяться реформи, якщо все на своїх місцях, то банківська система, як правило, працює дуже гарно…

Володимир Лановий: Тут ніякі реформи непотрібні були.

Просто я хотів би сказати ще, що… Тепер про кредит Світового банку – 400 мільйонів доларів.

Ми ще не знаємо, яким чином записане його використання. Якщо отримуючим є уряд, то уряд долари може направити на погашення своїх зовнішніх боргів. Він же розміщував облігації на закордонних ринках?

- Там написано: на підтримку фінансової системи.

Володимир Лановий: Добре.

Або він міг би купити погані активи поганих банків і націоналізувати їх. Тоді вартість цих банків і капітал банків перейшов у державну власність. Тобто, ніяких тут суперечностей щодо прав банків отримати такі гроші немає.

Але якщо ці долари підуть в НБУ, то НБУ їх буде продавати або якісь інші операції комерційного характеру теж на загальних засадах.

Тобто, гроші – це на укріплення нашої ситуації, тому що психологічно ситуація така, що щомісяця населення купує більше доларів, ніж продає. І це значить, що з банківської господарської системи вилучаються долари додому. І це щомісяця майже на півмільярда, можливо, більше, в минулому місяці трошки менше. Тобто, треба погасити цю недовіру, цей ажіотаж…

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)