Керівники фінансових відомств країн Групи 20 на зустрічі у Лондоні як пріоритетне питання розглядали шляхи обмеження надмірних виплат бонусів банкірам та ризикованої поведінки банків. Лідери світової економіки вбачають у надмірних бонусах, які спонукають працівників банків іти на невиправдані ризики, коріння фінансової кризи. Також Група 20 наполягає, що незважаючи на певні ознаки одужання світової економіки, певний час все ще знадобляться пакети надзвичайної економічної допомоги на суму у трильйони доларів.
Коли Група двадцяти зустрілася на найвищому щаблі у квітні цього року, світ був у самому розпалі рецесії. Нині ж фондові біржі пожвавішали, і в деяких країнах знову почалося економічне зростання. Проте міністри фінансів залишаються обережними і не поспішають оголошувати перемогу.
У прикінцевому документі лондонської зустрічі вони підкреслили, що нинішню політику економічної стимуляції з державних бюджетів буде збережено до повного одужання. Коли ж надійде час для зміни нинішньої політики державної підтримки, то, як про це вперше домовилися міністри, дії країн мають бути скоординованими, аби уникнути негативного впливу на економіку.
В пошуку консенсусу
Найпомітнішим на цій зустрічі було те, що фокус змістився із самого питання протидії кризі на те, яким чином забезпечити фінансову систему від повторення подібних криз у майбутньому.
Міністри шукали консенсусу щодо конкретних планів приборкання банків у справі виплат величезних бонусів своїм працівникам та змушування їх до більшого використання прибутків для створення буферів на випадок майбутніх криз.
Перед зустріччю уряди країн-учасність перебували під громадським тиском у справі бонусів. Людей особливо обурювали винагороди для працівників банків, які у час кризи одержали мільярди доларів допомоги коштом платників податків.
На потребі міжнародного обмеження виплати бонусів банкірам наголосив, зокрема, прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун: «Люди одержують бонуси, не роблячи нічого такого, що мало б цінність на довший період. Дехто одержує бонуси навіть коли банк переживає фінансові проблеми, а дехто одержує бонуси, що становлять настільки велику частку обороту компанії, що це являє собою ризик для клієнтів цього банку. Тож ми хочемо, щоб були правила щодо цього. І ми пропонуємо, щоб було запроваджено спільні міжнародні правила, крім наших британських, аби можна було дати собі раду з цією проблемою».
Проте формулювання у прикінцевій заяві зустрічі дещо недотягає до заклику щодо запровадження верхньої межі бонусів. Там лише пропонується звернутися до створеного у квітні міжнародного Правління з фінансової стабільності, аби воно дослідило можливі шляхи обмеження загального розміру винагород співвідносно з ризиками та довгостроковими досягненнями. Це – своєрідний компроміс, який відкладає справу бонусів до саміту Великої двадцятки у Піттсбурґу цього місяця.
(Лондон – Київ – Прага)
Коли Група двадцяти зустрілася на найвищому щаблі у квітні цього року, світ був у самому розпалі рецесії. Нині ж фондові біржі пожвавішали, і в деяких країнах знову почалося економічне зростання. Проте міністри фінансів залишаються обережними і не поспішають оголошувати перемогу.
У прикінцевому документі лондонської зустрічі вони підкреслили, що нинішню політику економічної стимуляції з державних бюджетів буде збережено до повного одужання. Коли ж надійде час для зміни нинішньої політики державної підтримки, то, як про це вперше домовилися міністри, дії країн мають бути скоординованими, аби уникнути негативного впливу на економіку.
В пошуку консенсусу
Найпомітнішим на цій зустрічі було те, що фокус змістився із самого питання протидії кризі на те, яким чином забезпечити фінансову систему від повторення подібних криз у майбутньому.
Міністри шукали консенсусу щодо конкретних планів приборкання банків у справі виплат величезних бонусів своїм працівникам та змушування їх до більшого використання прибутків для створення буферів на випадок майбутніх криз.
Перед зустріччю уряди країн-учасність перебували під громадським тиском у справі бонусів. Людей особливо обурювали винагороди для працівників банків, які у час кризи одержали мільярди доларів допомоги коштом платників податків.
На потребі міжнародного обмеження виплати бонусів банкірам наголосив, зокрема, прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун: «Люди одержують бонуси, не роблячи нічого такого, що мало б цінність на довший період. Дехто одержує бонуси навіть коли банк переживає фінансові проблеми, а дехто одержує бонуси, що становлять настільки велику частку обороту компанії, що це являє собою ризик для клієнтів цього банку. Тож ми хочемо, щоб були правила щодо цього. І ми пропонуємо, щоб було запроваджено спільні міжнародні правила, крім наших британських, аби можна було дати собі раду з цією проблемою».
Проте формулювання у прикінцевій заяві зустрічі дещо недотягає до заклику щодо запровадження верхньої межі бонусів. Там лише пропонується звернутися до створеного у квітні міжнародного Правління з фінансової стабільності, аби воно дослідило можливі шляхи обмеження загального розміру винагород співвідносно з ризиками та довгостроковими досягненнями. Це – своєрідний компроміс, який відкладає справу бонусів до саміту Великої двадцятки у Піттсбурґу цього місяця.
(Лондон – Київ – Прага)
