Навчання? Марна трата часу. Робота? Шукай-не шукай, її немає. Армію пасивних юнаків та дівчат в Іспанії називають поколінням «ni-nі»: ni estudia ni trabaja – «не вчиться, не працює».
За даними дослідження, надрукованого в газеті «El Pais», 54 відсотки молодих людей 18-35 років заявляють, що не мають будь-яких планів для реалізації своїх інтересів чи бажань. І нинішня економічна криза, видається, посилює цю тенденцію.
Історія 29-річного італійця Даніеле сповнена невдач і розчарувань.
«Я закінчив політологічні студії і зразу почав шукати роботу, – розповідає Даніеле. – Після численних співбесід я таки влаштувався на одну фірму, працював не за фахом. Там мене рік «експлуатували», а потім не поновили контракту. Зараз нічого вже не шукаю. Намагаюся зрозуміти, чим хочу займатися в житті. Поки що мене підтримують батьки».
Даніеле шкодує, що витратив роки на навчання. Диплом, за словами юнака, нічого не вартий для майбутнього професійного життя. Деякі його ровесники цілком свідомо не беруться ні за навчання, ні за роботу. Їх дедалі більшає, але поки що це – не абсолютна більшість.
В Італії ситуація оптимістичніша
В Італії тенденція не настільки тривожна, як в Іспанії, однак соціологам і психологам вона добре відома, зауважує видання «Corriere della Sera».
Серед підлітків 15-19 років 270 тисяч таких, які не вчаться і не працюють(9 відсотків). Майже два мільйони італійців віком 25-35 років, приблизно кожний четвертий, також без навчання та роботи. Про це говорять дані дослідження, яке здійснив відділ соціологічних, економічних та демографічних студій римського університету «Сапієнца» за підтримки міністерства молоді і спорту.
700 тисяч юнаків та дівчат – це «переконані нероби»: не шукають і не збираються шукати праці. Підрахували: якби трудова зайнятість серед молоді була б такою високою, як у Нідерландах (понад 80 відсотків із-поміж людей 15-39 років), то ВВП Італії збільшилося б на 1-2 пункти.
Викладач столичного ліцею Андреа Малья з сумом констатує, що його вихованці позбавлені будь-якої мотивації у житті.
«На жаль, нинішні батьки дуже розбестили своїх дітей. Тому ця молодь, мої учні, відчуваючи таку надмірну опіку і задоволення будь-яких забаганок, не наважуються відірватися від родини, щоб самостійно облаштовувати робоче і сімейне життя», – каже викладач.
Однак один із авторів згаданого дослідження, демограф Крістіано Маріні в інтерв’ю «Corrіere della Serа» зауважив, що суть проблеми у відсутності робочих місць, а саме – кваліфікованої праці. Тому родина змушена виконувати функцію «соціального амортизатора», переконаний науковець римського університету. Особливо це стосується країн Середземномор’я з низьким рівнем зайнятості населення.
Психотерапевт Антоніо Піотті як вихід із ситуації пропонує дорослим активніше стимулювати ентузіазм у молодих людей для чогось або заради чогось. І слід затямити, наголошують його колеги: реальне життя – це також боротьба та долання перешкод. Ніщо не приходить просто так, без праці і поту.
(Рим – Прага – Київ)
За даними дослідження, надрукованого в газеті «El Pais», 54 відсотки молодих людей 18-35 років заявляють, що не мають будь-яких планів для реалізації своїх інтересів чи бажань. І нинішня економічна криза, видається, посилює цю тенденцію.
Історія 29-річного італійця Даніеле сповнена невдач і розчарувань.
«Я закінчив політологічні студії і зразу почав шукати роботу, – розповідає Даніеле. – Після численних співбесід я таки влаштувався на одну фірму, працював не за фахом. Там мене рік «експлуатували», а потім не поновили контракту. Зараз нічого вже не шукаю. Намагаюся зрозуміти, чим хочу займатися в житті. Поки що мене підтримують батьки».
Даніеле шкодує, що витратив роки на навчання. Диплом, за словами юнака, нічого не вартий для майбутнього професійного життя. Деякі його ровесники цілком свідомо не беруться ні за навчання, ні за роботу. Їх дедалі більшає, але поки що це – не абсолютна більшість.
В Італії ситуація оптимістичніша
В Італії тенденція не настільки тривожна, як в Іспанії, однак соціологам і психологам вона добре відома, зауважує видання «Corriere della Sera».
Серед підлітків 15-19 років 270 тисяч таких, які не вчаться і не працюють(9 відсотків). Майже два мільйони італійців віком 25-35 років, приблизно кожний четвертий, також без навчання та роботи. Про це говорять дані дослідження, яке здійснив відділ соціологічних, економічних та демографічних студій римського університету «Сапієнца» за підтримки міністерства молоді і спорту.
700 тисяч юнаків та дівчат – це «переконані нероби»: не шукають і не збираються шукати праці. Підрахували: якби трудова зайнятість серед молоді була б такою високою, як у Нідерландах (понад 80 відсотків із-поміж людей 15-39 років), то ВВП Італії збільшилося б на 1-2 пункти.
Викладач столичного ліцею Андреа Малья з сумом констатує, що його вихованці позбавлені будь-якої мотивації у житті.
«На жаль, нинішні батьки дуже розбестили своїх дітей. Тому ця молодь, мої учні, відчуваючи таку надмірну опіку і задоволення будь-яких забаганок, не наважуються відірватися від родини, щоб самостійно облаштовувати робоче і сімейне життя», – каже викладач.
Однак один із авторів згаданого дослідження, демограф Крістіано Маріні в інтерв’ю «Corrіere della Serа» зауважив, що суть проблеми у відсутності робочих місць, а саме – кваліфікованої праці. Тому родина змушена виконувати функцію «соціального амортизатора», переконаний науковець римського університету. Особливо це стосується країн Середземномор’я з низьким рівнем зайнятості населення.
Психотерапевт Антоніо Піотті як вихід із ситуації пропонує дорослим активніше стимулювати ентузіазм у молодих людей для чогось або заради чогось. І слід затямити, наголошують його колеги: реальне життя – це також боротьба та долання перешкод. Ніщо не приходить просто так, без праці і поту.
(Рим – Прага – Київ)
