– Пане Тодійчук, у Брюсселі розпочалася дискусія на тему постачань російського газу через територію України до ЄС. Як ви оцінюєте перспективи цієї зустрічі?
– Добре, що переговори ідуть в літній час, не чекаючи зими, як це повелося в останні роки. Отже, є шанс про щось домовитися. З іншого боку, добре, що переговори тристоронні, за участі Росії. І по-третє, думаю, що ці переговори підштовхнуть українську сторону до виконання зобов’язань, взятих при підписанні Брюссельської декларації. Було певне занепокоєння з боку європейських колег, що за кілька місяців Україна не вжила якихось конкретних дій щодо виконання цієї декларації.
– А чи можуть бути ухвалені якісь конкретні рішення чи все закінчиться деклараціями?
– Думаю, що конкретних рішень не буде. Але сторони вислухають одна одну, і це буде початком переходу до конструктивних дій.
– Останнім часом, з вуст російських чиновників мало не щодня лунають заяви, що Європа має приєднатися до вирішення питання щодо закачування газу в українські підземні сховища. Чому, на Вашу думку, Москва так лобіює це питання?
– Значно скоротилися обсяги закупівлі газу з боку ЄС. Сьогодні «Газпром» переживає не найкращі часи. Прибуток впав удвічі. Тому, Росія зацікавлена у тому, щоб все-таки закупівлі газу збільшилися. Інтенсивність закупівель може зрости, при більш активному заповненні газу з боку України. Тому вони і порушують це питання, що потрібно шукати різні форми фінансування, або допомоги «Нафтогазу», щоб він міг закупити цей газ.
– А як ви оцінюєте позицію Європи щодо ситуації, яка сьогодні склалася із закачуванням газу в українські підземні сховища (ПСГ)?
– Українці мають закачати 25-26 мільярдів кубів газу, щоб спокійно ввійти у зиму. Тож, йдеться про кредит, який має надати «Нафтогаз» усім своїм споживачам. Тому що «Нафтогаз» купує сьогодні, за сьогоднішніми цінами газ, а гроші поверне після того, як продасть цей газ у зимовий період. От якраз цей кредит на півроку, допоки цей газ почне продаватися, і потрібен «Нафтогазу». Але є ще вільні потужності, 5-6 мільярдів кубів газу у ПСГ, якими б могли скористатися вже сьогодні європейські споживачі, і зменшити свої ризики взимку. Під час конференції, яка відбувалася у Європі, ми робили такі пропозиції на рівні експертів. Вони це сприймають позитивно. Проте офіційно, він «Нафтогазу» чи Кабінету Міністрів таких пропозицій вони не отримали. Думаю, що це був би теж хороший крок, тому що, чим більше газу буде у ПСГ, тим менше мотивацій буде у росіян створювати нові напруги.
– А чи не є позиція Європи аж надто пасивною?
– Давайте об’єктивно подивимося на позицію української сторони. Україна не зробила ні кроку в бік європейців щодо Брюссельської декларації. Посилаючись на різні рутинні питання, Україна не зробила ні кроку щодо відновлення ГТС, або щодо лібералізації ринку чи по встановленню лічильників. Це погано з нашого боку.
– А от все ж таки, пане Тодійчук, яким чином, і за які гроші Україна може закачати у «підземки» ті обсяги газу про які говорить сьогодні Москва?
– Так, як держава, нерозумно обклавши великими податками «Нафтогаз», або доручаючи їм платити непосильні платежі, створила ці проблеми у НАКу, то і держава сьогодні має прийти на допомогу цій компанії. Сьогодні, при всій кризовій скруті, для держави це не такі критично великі гроші. Думаю, що сьогодні держава мала б допомогти «Нафтогазу» повернутися у стан високоприбуткової компанії.
– Але для реформування «Нафтогазу» потрібен час, а закачувати газ потрібно вже зараз...
– По-перше, уже минуло кілька місяців, коли нічого взагалі не робиться. А з іншого боку, тональність нашої розмови з європейцями, зовсім би змінилася, якби вони побачили хоча б якийсь державний план з гарантіями його виконання, спрямований на ці зміни.
– Тобто, зараз єдиний вихід – це отримання кредиту від Європи?
– Якщо ми створимо державний план модернізації «Нафтогазу», це вже буде гарним сигналом для наших партнерів. Відношення до нас відразу зміниться, активізується, і ми побачимо партнерів. Поки що вони нам не вірять, що ми готові піти на кроки для лібералізації ринку, створення більш прозорої схеми діяльності «Нафтогазу»... Вони у стані очікування. І це нам не на користь.
(Київ – Прага)
– Добре, що переговори ідуть в літній час, не чекаючи зими, як це повелося в останні роки. Отже, є шанс про щось домовитися. З іншого боку, добре, що переговори тристоронні, за участі Росії. І по-третє, думаю, що ці переговори підштовхнуть українську сторону до виконання зобов’язань, взятих при підписанні Брюссельської декларації. Було певне занепокоєння з боку європейських колег, що за кілька місяців Україна не вжила якихось конкретних дій щодо виконання цієї декларації.
– А чи можуть бути ухвалені якісь конкретні рішення чи все закінчиться деклараціями?
– Думаю, що конкретних рішень не буде. Але сторони вислухають одна одну, і це буде початком переходу до конструктивних дій.
– Останнім часом, з вуст російських чиновників мало не щодня лунають заяви, що Європа має приєднатися до вирішення питання щодо закачування газу в українські підземні сховища. Чому, на Вашу думку, Москва так лобіює це питання?
– Значно скоротилися обсяги закупівлі газу з боку ЄС. Сьогодні «Газпром» переживає не найкращі часи. Прибуток впав удвічі. Тому, Росія зацікавлена у тому, щоб все-таки закупівлі газу збільшилися. Інтенсивність закупівель може зрости, при більш активному заповненні газу з боку України. Тому вони і порушують це питання, що потрібно шукати різні форми фінансування, або допомоги «Нафтогазу», щоб він міг закупити цей газ.
– А як ви оцінюєте позицію Європи щодо ситуації, яка сьогодні склалася із закачуванням газу в українські підземні сховища (ПСГ)?
– Українці мають закачати 25-26 мільярдів кубів газу, щоб спокійно ввійти у зиму. Тож, йдеться про кредит, який має надати «Нафтогаз» усім своїм споживачам. Тому що «Нафтогаз» купує сьогодні, за сьогоднішніми цінами газ, а гроші поверне після того, як продасть цей газ у зимовий період. От якраз цей кредит на півроку, допоки цей газ почне продаватися, і потрібен «Нафтогазу». Але є ще вільні потужності, 5-6 мільярдів кубів газу у ПСГ, якими б могли скористатися вже сьогодні європейські споживачі, і зменшити свої ризики взимку. Під час конференції, яка відбувалася у Європі, ми робили такі пропозиції на рівні експертів. Вони це сприймають позитивно. Проте офіційно, він «Нафтогазу» чи Кабінету Міністрів таких пропозицій вони не отримали. Думаю, що це був би теж хороший крок, тому що, чим більше газу буде у ПСГ, тим менше мотивацій буде у росіян створювати нові напруги.
– А чи не є позиція Європи аж надто пасивною?
– Давайте об’єктивно подивимося на позицію української сторони. Україна не зробила ні кроку в бік європейців щодо Брюссельської декларації. Посилаючись на різні рутинні питання, Україна не зробила ні кроку щодо відновлення ГТС, або щодо лібералізації ринку чи по встановленню лічильників. Це погано з нашого боку.
– А от все ж таки, пане Тодійчук, яким чином, і за які гроші Україна може закачати у «підземки» ті обсяги газу про які говорить сьогодні Москва?
– Так, як держава, нерозумно обклавши великими податками «Нафтогаз», або доручаючи їм платити непосильні платежі, створила ці проблеми у НАКу, то і держава сьогодні має прийти на допомогу цій компанії. Сьогодні, при всій кризовій скруті, для держави це не такі критично великі гроші. Думаю, що сьогодні держава мала б допомогти «Нафтогазу» повернутися у стан високоприбуткової компанії.
– Але для реформування «Нафтогазу» потрібен час, а закачувати газ потрібно вже зараз...
– По-перше, уже минуло кілька місяців, коли нічого взагалі не робиться. А з іншого боку, тональність нашої розмови з європейцями, зовсім би змінилася, якби вони побачили хоча б якийсь державний план з гарантіями його виконання, спрямований на ці зміни.
– Тобто, зараз єдиний вихід – це отримання кредиту від Європи?
– Якщо ми створимо державний план модернізації «Нафтогазу», це вже буде гарним сигналом для наших партнерів. Відношення до нас відразу зміниться, активізується, і ми побачимо партнерів. Поки що вони нам не вірять, що ми готові піти на кроки для лібералізації ринку, створення більш прозорої схеми діяльності «Нафтогазу»... Вони у стані очікування. І це нам не на користь.
(Київ – Прага)
