71-річний Іслам Карімов веде Узбекистан твердою рукою, а коли обирає напрямок, то стає безкомпромісним. «Якщо у Вас немає волі, то дайте рушницю мені і я сам стрілятиму їм у голови», – якось Карімов заявив депутатам, щоб заохотити їх активніше боротися з ісламськими екстремістами.
Ще у 1990 році, перед тим, як стати президентом Узбецької радянської соціалістичної республіки, Карімов не приховував, що є прихильником жорстких методів керівництва.
«Якщо Ви мене оберете президентом, то я повинен буду отримати право розпускати парламент. І тоді це буде останнє слово. Але зараз я не відрізняюся від Вас», – заявив тоді Карімов.
Відтоді він не лише розпускав парламент, щоб замінити його прихильнішими політиками, але й часто маніпулював виборчою системою, щоб продовжити свої повноваження. Так у 2007 році Карімов пішов на третій президентський термін.
В Узбекистані практично немає опозиційних мас-медіа, а політичні опоненти режиму або виїхали за кордон, або ж стали жертвами тортур у себе вдома.
Найбільшою плямою на репутації Іслама Карімова є придушення антиурядової демонстрації у місті Андижан в 2005 році. За офіційними даними, тоді загинули 187 осіб, але правозахисники й очевидці говорять про щонайменше тисячу жертв серед мирних жителів.
Колишній президент Грузії Едуард Шеварднадзе згадує, що 20 років тому мав дружні стосунки з Карімовим. Але, порівнюючи дії Карімова в Андижані з грузинською «революцією троянд» у 2003 році, в результаті якої сам Шеварднадзе позбувся влади, грузинський політик зауважує, що він обрав іншу лінію.
«У мене не було іншого шляху – або кровопролиття, або я мав піти у відставку. Я обрав другий шлях і досі перебуваю у відставці. Стосовно події в Андижані, то це повинні з’ясувати історик軬, – сказав Шеварднадзе в інтерв’ю Радіо Свобода.
Узбекистан знає, як змусити сусідів тремтіти
За час правління Іслама Карімова Узбекистан розбудував найбільші військові м’язи в регіоні.
Крім цього, Узбекистан нині є єдиним постачальником газу для Киргизстану та Таджикистану. Це дає Ісламу Карімову серйозний важіль впливу на сусідів. Офіційний Ташкент добре знає, як перекривати газовий вентиль – і через прострочені платежі, і через інші конфлікти. Так було 1993 року, коли Киргизстан першим із середньоазійських республік запровадив національну валюту, і 1997 року, коли уряд Таджикистану уклав мирну угоду зі своїми ісламістськими опонентами.
Сусіди Узбекистану також часто нарікають на те, сили безпеки Карімова проникають на їхні терени, коли «полюють» за своїми супротивниками.
Після двох десятиліть правління Іслама Карімова деякі оглядачі запитують, а що ж буде з цією країною після його відходу, адже є повідомлення, що керманич на восьмому десятку має далеко не найкраще здоров’я. Система, яку збудував Карімов, обслуговує передовсім його самого і наразі не видно наступника президента. Через це є побоювання, що Узбекистан очікують серйозні потрясіння, які можуть мати серйозні наслідки для всього регіону.
(Прага – Київ)
Ще у 1990 році, перед тим, як стати президентом Узбецької радянської соціалістичної республіки, Карімов не приховував, що є прихильником жорстких методів керівництва.
«Якщо Ви мене оберете президентом, то я повинен буду отримати право розпускати парламент. І тоді це буде останнє слово. Але зараз я не відрізняюся від Вас», – заявив тоді Карімов.
Відтоді він не лише розпускав парламент, щоб замінити його прихильнішими політиками, але й часто маніпулював виборчою системою, щоб продовжити свої повноваження. Так у 2007 році Карімов пішов на третій президентський термін.
В Узбекистані практично немає опозиційних мас-медіа, а політичні опоненти режиму або виїхали за кордон, або ж стали жертвами тортур у себе вдома.
Найбільшою плямою на репутації Іслама Карімова є придушення антиурядової демонстрації у місті Андижан в 2005 році. За офіційними даними, тоді загинули 187 осіб, але правозахисники й очевидці говорять про щонайменше тисячу жертв серед мирних жителів.
Колишній президент Грузії Едуард Шеварднадзе згадує, що 20 років тому мав дружні стосунки з Карімовим. Але, порівнюючи дії Карімова в Андижані з грузинською «революцією троянд» у 2003 році, в результаті якої сам Шеварднадзе позбувся влади, грузинський політик зауважує, що він обрав іншу лінію.
«У мене не було іншого шляху – або кровопролиття, або я мав піти у відставку. Я обрав другий шлях і досі перебуваю у відставці. Стосовно події в Андижані, то це повинні з’ясувати історик軬, – сказав Шеварднадзе в інтерв’ю Радіо Свобода.
Узбекистан знає, як змусити сусідів тремтіти
За час правління Іслама Карімова Узбекистан розбудував найбільші військові м’язи в регіоні.
Крім цього, Узбекистан нині є єдиним постачальником газу для Киргизстану та Таджикистану. Це дає Ісламу Карімову серйозний важіль впливу на сусідів. Офіційний Ташкент добре знає, як перекривати газовий вентиль – і через прострочені платежі, і через інші конфлікти. Так було 1993 року, коли Киргизстан першим із середньоазійських республік запровадив національну валюту, і 1997 року, коли уряд Таджикистану уклав мирну угоду зі своїми ісламістськими опонентами.
Сусіди Узбекистану також часто нарікають на те, сили безпеки Карімова проникають на їхні терени, коли «полюють» за своїми супротивниками.
Після двох десятиліть правління Іслама Карімова деякі оглядачі запитують, а що ж буде з цією країною після його відходу, адже є повідомлення, що керманич на восьмому десятку має далеко не найкраще здоров’я. Система, яку збудував Карімов, обслуговує передовсім його самого і наразі не видно наступника президента. Через це є побоювання, що Узбекистан очікують серйозні потрясіння, які можуть мати серйозні наслідки для всього регіону.
(Прага – Київ)
