У Туркменистані давно звикли до всюдисущої присутності свого керівника. Колишній президент Сапармурат Ніязов – Туркменбаши, чи «Батько всіх туркменів», активно пропагував свій власний культ. Його наступник Ґурбанґули Бердимухаммедов цю традицію продовжує. Тепер уже обличчя нового керівника так само споглядає на туркменів не лише з перших шпальт газет та телеекранів, але також із шибок автомобілів, автобусів, тролейбусів, трамваїв та з нескінченних плакатів та біґбордів.
Президент Казахстану Нурсултан НазарбаєвКазахстанці також не можуть сховатися від поглядів свого президента. Нурсултан Назарбаєв дивиться на них із великих рекламних щитів та стін будинків – якщо не саме зображення Назарбаєва, то цитати з його творів та доповідей. Крім того, частина імені казахстанського президента стала своєрідним брендом у цій країні. Банки, різні підприємства та клуби почали використовувати в своїх назвах слово «Нур». Регіональний інтернет-сайт «Фергана.ру» повідомляє, що більш як 2 тисячі підприємств піддалися на так звану «нур-изацію», наслідуючи в назві президентську партію «Нур-Отан». Тепер можна поселитися в престижному житловому комплексі «Нур-Сая», пообідати в кав’ярні «Нур-Ґуль» чи замовити собі дистанційне відчиняння дверей у столичній компанії «Нур-домофон».
Президент Узбекистану Іслам КаримовУзбекистан теж не пасе задніх щодо культу особи свого президента. Іслам Каримов відомий своїми літературними амбіціями. Понад 30 мільйонів копій його творів є в обігу в країні, населення якої налічує менш як 28 мільйонів. Студенти та викладачі змушені вивчати цю президентську писанину, однак пересічні люди називають ці твори «книжками, яких ніхто не буде читати».
У Таджикистані, де урядовці та чиновники звертаються до свого президента Емомалі Рахмона словами «Ваша Високосте», у нього самого увірвався терпець. Нещодавно президент дав наказ прибрати всі його портрети з офісів і припинити виробляти килими з його обличчям. Раптом у Душанбе з'явилася маса порожніх біґбордів… Але таджицький журналіст Кіроншо Шариф прогнозує, що портрети президента скоро воскреснуть, оскільки міністри та чиновники таким чином намагаються демонструвати свою вірність лідерові.
Президент Таджикистану Емомалі Рахмон
«Це не вперше, що таджицький президент наказав не зловживати його зображенням та цитатами. Я думаю, що цей наказ скоро забудуть», – каже журналіст.
Таджицький аналітик Хікматулло Сайфуллозода стверджує, що президентські культи особи давно стали невід’ємною частиною політичної культури Центральної Азії, і самі президенти винні, що вони їх не лише дозволяють, але й плекають. А все це дратує людей, і вони глузують із цієї культової лихоманки.
«Коли я подорожую з колегами та депутатами, люди часто звертають увагу на цей культ особи і просять передати лідерові держави, що це не покращує його імідж – навпаки, це все псує його репутацію», – каже аналітик.
Псує чи не псує, та схоже, що портрети й пам’ятники центральноазійських президентів, імовірно, множитимуться, адже вони йдуть добре протоптаними стежками. Леніна давно вже немає, а прибрати його пам’ятники аж ніяк не вдається.
(Прага – Київ)
У Таджикистані, де урядовці та чиновники звертаються до свого президента Емомалі Рахмона словами «Ваша Високосте», у нього самого увірвався терпець. Нещодавно президент дав наказ прибрати всі його портрети з офісів і припинити виробляти килими з його обличчям. Раптом у Душанбе з'явилася маса порожніх біґбордів… Але таджицький журналіст Кіроншо Шариф прогнозує, що портрети президента скоро воскреснуть, оскільки міністри та чиновники таким чином намагаються демонструвати свою вірність лідерові.
«Це не вперше, що таджицький президент наказав не зловживати його зображенням та цитатами. Я думаю, що цей наказ скоро забудуть», – каже журналіст.
Таджицький аналітик Хікматулло Сайфуллозода стверджує, що президентські культи особи давно стали невід’ємною частиною політичної культури Центральної Азії, і самі президенти винні, що вони їх не лише дозволяють, але й плекають. А все це дратує людей, і вони глузують із цієї культової лихоманки.
«Коли я подорожую з колегами та депутатами, люди часто звертають увагу на цей культ особи і просять передати лідерові держави, що це не покращує його імідж – навпаки, це все псує його репутацію», – каже аналітик.
Псує чи не псує, та схоже, що портрети й пам’ятники центральноазійських президентів, імовірно, множитимуться, адже вони йдуть добре протоптаними стежками. Леніна давно вже немає, а прибрати його пам’ятники аж ніяк не вдається.
(Прага – Київ)
