Виглядає так, що з'являються, можна сказати, підприємці мимоволі. Деяким безробітним набридає шукати працю і вони починають шукати застосування власним знанням і досвідові. І подекуди знаходять. Ось, наприклад, Алекс Ендон, йому 24 роки, біолог з вищою освітою, звільнений з біотехнологічної фірми. Сидячи вдома, він почав майструвати невеличкі акваріуми, але не рибні, а для медуз. Він спирався на сучасну технологію, яка дозволяє медузам виживати у неволі.
Спочатку Алекс робив настільні акваріуми і продавав по 350 доларів через свій вебсайт в інтернеті. На знімках, приміщених на вебсайті, у круглому акваріумі плавали розкішні білі парасольки медуз. Це було щось нове, знайшлися охочі купувати. Аж ось наспіло замовлення від одного ресторану на спорудження акваріума великого розміру, за 25 тисяч доларів. Потім іще одне. Справа пішла. Іще приклад: 35-річний Райан Кандер, колишній регіональний менеджер пошукового сервера Yahoo. Звільнений взимку минулого року, він поступово переконався у тому, що марно шукати місця, подібного до його старого, тож вирішив відкрити власну компанію. Кандер спеціалізується на проектуванні та створенні вебсайтів для бізнесів. Нині на його фірмі вже дев’ять працівників.
Примусове підприємництво?
Для створення власного бізнесу, хай невеличкого, потрібні початкові ідеї. Звідки взагалі беруться такі ідеї за таких обставин? Недарма кажуть, що необхідність – мати винахідництва. Марк Канніс, виконавчий директор підприємницької програми університету Сан-Франциско, називає це явище «примусовим підприємництвом».
Репортерові «Нью-Йорк Таймс» Марк Канні сказав, що є й позитивний бік кризи. Полягає він у тому, що великі фірми, змушені скорочувати свої штати, вивільнюють багато нових підприємницьких талантів зі власними ідеями – науковців, інженерів, ділових людей, які шукають застосування своїм здібностям. Канніс бачить у цьому «дарвіністське занурення таланту у підприємницьку екосистему». Звичайно, можливі й невдачі. Навіть за часів процвітання значний відсоток започаткованих малих бізнесів банкрутує. Але ті, хто виживає, істотною мірою сприяють піднесенню економіки.
За даними федерального Бюро робочої статистики, торік в Америці було 3 мільйони 800 тисяч підприємств зі штатом по декілька працівників, менше десятьох, але сукупно це майже 12,5 мільйона людей, тобто приблизно 11 відсотків робочої сили приватного сектору у Сполучених Штатах.
Джером Енгел, директор Центру підприємництва при Школі бізнесу Каліфорнійського університету, каже, що нині початкова мета багатьох нових підприємців полягає не у створенні компанії, а у негайному заробітку, але поступово вони розкручуються. Вони працюють під величезним тиском, щоб кінці з кінцями звести. «Це вельми болюча, але здорова річ», – каже Джером Енгел.
(Нью-Йорк–Київ–Прага)
Спочатку Алекс робив настільні акваріуми і продавав по 350 доларів через свій вебсайт в інтернеті. На знімках, приміщених на вебсайті, у круглому акваріумі плавали розкішні білі парасольки медуз. Це було щось нове, знайшлися охочі купувати. Аж ось наспіло замовлення від одного ресторану на спорудження акваріума великого розміру, за 25 тисяч доларів. Потім іще одне. Справа пішла. Іще приклад: 35-річний Райан Кандер, колишній регіональний менеджер пошукового сервера Yahoo. Звільнений взимку минулого року, він поступово переконався у тому, що марно шукати місця, подібного до його старого, тож вирішив відкрити власну компанію. Кандер спеціалізується на проектуванні та створенні вебсайтів для бізнесів. Нині на його фірмі вже дев’ять працівників.
Примусове підприємництво?
Для створення власного бізнесу, хай невеличкого, потрібні початкові ідеї. Звідки взагалі беруться такі ідеї за таких обставин? Недарма кажуть, що необхідність – мати винахідництва. Марк Канніс, виконавчий директор підприємницької програми університету Сан-Франциско, називає це явище «примусовим підприємництвом».
Репортерові «Нью-Йорк Таймс» Марк Канні сказав, що є й позитивний бік кризи. Полягає він у тому, що великі фірми, змушені скорочувати свої штати, вивільнюють багато нових підприємницьких талантів зі власними ідеями – науковців, інженерів, ділових людей, які шукають застосування своїм здібностям. Канніс бачить у цьому «дарвіністське занурення таланту у підприємницьку екосистему». Звичайно, можливі й невдачі. Навіть за часів процвітання значний відсоток започаткованих малих бізнесів банкрутує. Але ті, хто виживає, істотною мірою сприяють піднесенню економіки.
За даними федерального Бюро робочої статистики, торік в Америці було 3 мільйони 800 тисяч підприємств зі штатом по декілька працівників, менше десятьох, але сукупно це майже 12,5 мільйона людей, тобто приблизно 11 відсотків робочої сили приватного сектору у Сполучених Штатах.
Джером Енгел, директор Центру підприємництва при Школі бізнесу Каліфорнійського університету, каже, що нині початкова мета багатьох нових підприємців полягає не у створенні компанії, а у негайному заробітку, але поступово вони розкручуються. Вони працюють під величезним тиском, щоб кінці з кінцями звести. «Це вельми болюча, але здорова річ», – каже Джером Енгел.
(Нью-Йорк–Київ–Прага)
