Дмитро займався виключно військовою тематикою – на відміну, скажімо, від Анни, коло інтересів якої було дуже широким. Він цікавився тільки зловживаннями і корупцією у збройних силах, мав серед вищого військового начальства чимало недоброзичливців. Так що, здавалося, було зрозуміло, де і кого шукати. І нам здавалося, що вбивць швидко знайдуть. Ще б пак! Адже це була така гучна справа, а президентом Росії тоді був Борис Єльцин, який на відміну від Володимира Путіна – президента часів вбивства Політковської – вважався захисником вільної преси.
Час довів, що ми помилилися. Дійсно, когось знайшли – навіть цілу групу людей, котрих звинуватили в убивстві журналіста. Потім був суд, справа розвалювалася на очах... Звинувачених було виправдано, прокурори звернулися з апеляцією – тим, кого звинувачували у вбивстві Політковської, також доведеться через це пройти – потім новий процес...
Більше часу, щоб сховати кінці у воду
Після вбивства Дмитра Холодова минали роки, змінювалися слідчі бригади. І найголовніше – ті, хто дійсно був причетний до смерті Дмитра Холодова, отримали безліч часу для того, щоб сховати кінці у воду. І, врешті-решт, знищити безпосередніх виконавців злочину, адже для цього також потрібний час...
Так що, коли почалося слідство по справі Політковської, я вже був впевнений у його результатах. Така справа, як правило, курується на дуже високому рівні. Однак це не означає, що слідство може швидко знайти виконавців злочину і – що найважливіше – замовників. Воно насамперед зацікавлене у проведенні оперативної роботи, швидкому затримуванні підозрюваних, переможному рапорті.
Поразка у суді – ще не ознака поганої роботи слідчих
Поразка у суді – це, звичайно, велика неприємність, однак ще не ознака поганої роботи слідчих. Все залежить від того, що їм наказати – якнайшвидше знайти справжніх винних чи просто ретельно працювати, щоб створити враження серйозної копіткої роботи. До того ж присяжні...
В російській історії були випадки, коли присяжні виправдовували невинних людей, проте була ситуація, коли просто у залі судових засідань звільнили вбивць таджицької дівчинки, замордованої скінхедами у Петербурзі. Було зрозуміло, що присяжні підтримали не правосуддя, а «своїх» підлітків – проте нічого зробити було не можна. І це аж ніяк не було доказом недоброякісного слідства.
Так що слідчі і прокурори можуть спати спокійно і... апелювати. Згодом розпочнеться новий процес. За цей час замовники вбивства журналістки отримають нові можливості для знищення доказів – якщо ще десь щось залишилося і ліквідації самих кіллерів – якщо вони ще серед нас. А вбивство Анни Політковської так і залишиться однією з таємниць недавньої російської історії.
(Київ – Прага)
Час довів, що ми помилилися. Дійсно, когось знайшли – навіть цілу групу людей, котрих звинуватили в убивстві журналіста. Потім був суд, справа розвалювалася на очах... Звинувачених було виправдано, прокурори звернулися з апеляцією – тим, кого звинувачували у вбивстві Політковської, також доведеться через це пройти – потім новий процес...
Більше часу, щоб сховати кінці у воду
Після вбивства Дмитра Холодова минали роки, змінювалися слідчі бригади. І найголовніше – ті, хто дійсно був причетний до смерті Дмитра Холодова, отримали безліч часу для того, щоб сховати кінці у воду. І, врешті-решт, знищити безпосередніх виконавців злочину, адже для цього також потрібний час...
Так що, коли почалося слідство по справі Політковської, я вже був впевнений у його результатах. Така справа, як правило, курується на дуже високому рівні. Однак це не означає, що слідство може швидко знайти виконавців злочину і – що найважливіше – замовників. Воно насамперед зацікавлене у проведенні оперативної роботи, швидкому затримуванні підозрюваних, переможному рапорті.
Поразка у суді – ще не ознака поганої роботи слідчих
Поразка у суді – це, звичайно, велика неприємність, однак ще не ознака поганої роботи слідчих. Все залежить від того, що їм наказати – якнайшвидше знайти справжніх винних чи просто ретельно працювати, щоб створити враження серйозної копіткої роботи. До того ж присяжні...
В російській історії були випадки, коли присяжні виправдовували невинних людей, проте була ситуація, коли просто у залі судових засідань звільнили вбивць таджицької дівчинки, замордованої скінхедами у Петербурзі. Було зрозуміло, що присяжні підтримали не правосуддя, а «своїх» підлітків – проте нічого зробити було не можна. І це аж ніяк не було доказом недоброякісного слідства.
Так що слідчі і прокурори можуть спати спокійно і... апелювати. Згодом розпочнеться новий процес. За цей час замовники вбивства журналістки отримають нові можливості для знищення доказів – якщо ще десь щось залишилося і ліквідації самих кіллерів – якщо вони ще серед нас. А вбивство Анни Політковської так і залишиться однією з таємниць недавньої російської історії.
(Київ – Прага)
