Соціальний діалог – рецепт для подолання економічної кризи

Хто б що не говорив, але сьогодні сміливо можна констатувати – за три місяці жодного реального рішення, яке б знівелювало негатив, ухвалено не було. Можна скільки завгодно посилатися на політичну нестабільність, протистояння Президента та Прем’єр-міністра тощо, але ситуація в реальному секторі економіки з кожним днем стає дедалі гіршою.

За оперативною інформацією Федерації роботодавців України, в регіонах з підприємств просто вимивають обігові кошти, перекривши кисень як з боку фінансових установ, які зупинили кредитування, так і з боку влади – неповернення ПДВ, відміна податкових векселів, неповернення боргів за виконані роботи за кошти Держбюджету. В той же час податківці вимагають вчасного сплачення податків, надуманих штрафних санкцій. Після чого керівникам та власникам компаній нічого не залишається окрім як звільняти людей та заявляти про банкрутство, або ж віддавати за безцінь підприємства. Що цікаво, паралельно з цим, голова уряду погрожує націоналізувати підприємства, які почнуть скорочення. І ця влада обіцяє привести Україну в ЄС? Смішно. Та це сміх крізь сльози, бо в жодній країні ЄС немає такого впертого несприйняття думки роботодавців, як в Україні.

Масове безробіття можна було уникнути

Масове безробіття, яке сьогодні стрімко насувається на Україну, – це лише наслідок, якого можна було б уникнути, якби уряд розробив та ухвалив антикризову програму заходів подолання кризових явищ в економіці спільно з роботодавцями та профспілками в рамках соціального діалогу, як це відбувається в усьому цивілізованому світі. Адже загальновідомо, що жоден із роботодавців не зацікавлений у звільненні працівників, бо підприємці розуміють, що таким чином потенціал підприємств не відновиться, а навпаки знизиться.

Коли ще в березні 2008 року Федерація роботодавців України (ФРУ) заявила про негативні наслідки відміни податкових векселів при розрахунках – уряд переконував у зворотному, коли в жовтні ФРУ першою заявила, що криза вже на порозі і впродовж тижня-двох терміново треба відпрацювати спільно з соціальними партнерами – Кабміном та профспілками – план антикризових заходів – уряд заявив, що в державі кризою і не пахне, навпаки ВВП зростає, створюються нові робочі місця та благополуччя українців зростає.

Але вже за тиждень вся Україна відчула це «благополуччя». Тоді Уряд почав підписувати незліченні Меморандуми, спочатку з металургами, потім із хіміками і т.д. Однак в результаті, жодна з обіцянок не виконана, і достукатися до прем’єра наразі неможливо.

А час спливає. Багато з того, що вже відбулося не змінити, далеко не всі підприємства, які зараз зупинили виробництво зможуть його відновити через місяць чи через рік.

Нонсенс, але роботодавці вже давно самостійно розробили план першочергових кроків, які б розблокували фінансові пробки, що утворилися, і Федерація ще декілька місяців тому передала їх до уряду.

Мова йде про повернення до вексельних розрахунків при митному оформленні сировини і обладнання, які влада незаконно відмінила; введення мораторію на підвищення тарифів за газ, електроенергію, транспортні перевезення державними монополіями принаймні на 6 місяців; забезпечення повернення ПДВ та повернення коштів за виконані замовлення у встановлені законом строки; започаткувати оподаткування за касовим методом; підсилити контроль за діяльністю контролюючих органів із метою запобіганню корупції; відстрочення сплати податку на прибуток із сум інвестицій, направлених на розвиток виробництва; введення спрощеної процедури узгоджень і дозволів при проведенні технічного переоснащення підприємств. Крім того Федерація, а відтак і понад 30 тисяч підприємств, які за нею стоять, є активним лобістом введення практики флекс-сек’юріті, що є незамінним під час кризових процесів в економіці держави.

Ці заходи змогли б зберегти підприємства від зупинки та банкрутств, а працівників – від безробіття. Та, певно, уряд України, на відміну від європейських, є абсолютно самодостатнім, якщо відкидає співпрацю з бізнесом та найманими працівниками, як щось недоречне. Більш того, нещодавно міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова не тільки почала спростовувати прогнози Федерації щодо кількості безробітних, а й заявила про стабілізацію на ринку праці і скорочення кількості безробітних в Україні.

Повертаючись до питання про український курс на євроінтеграцію, не можна не підкреслити, що на Заході виконавча гілка влади вже давно усвідомила колосальну важливість соціального діалогу, його ролі в процесі побудови прозорих та прогнозованих відносин між урядом, роботодавцями та найманими працівниками. А тому й економіки західних країн виявилися більш стійкими до кризових явищ, а рішення влади більш динамічними та ефективними.

Для прикладу, під час засідання Адміністративної Ради Міжнародної організації праці, що відбувалося в Женеві, прем’єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро заявив, що центральне місце в діяльності уряду Іспанії займає проведення тристоронніх консультацій з національними організаціями профспілок та організаціями роботодавців, що є основною соціального діалогу. Що найбільше вражає, так це той факт, що за словами Сапатеро, якщо одна із сторін проти – то рішення ніколи не буде ухвалене, поки не буде знайдено порозуміння між сторонами.

В Україні ж ситуація така, що більшість міністрів та їхніх заступників навіть не мають уявлення про саме поняття соціального діалогу, не кажучи вже про його практичну реалізацію. І це при тому, що в квітні 2008 року Федерація роботодавців, профспілки і уряд підписали Генеральну угоду, норми якої є не рекомендаційними, а обов’язковими для виконання сторонами соціального діалогу.

Владі давно слід усвідомити, що процеси, які відбуваються в економіці взаємопов’язані і взаємозалежні, і якщо сьогодні сторони соціального діалогу – Кабінет Міністрів, роботодавці і наймані працівники – не сядуть за один стіл для вироблення спільного плану дій, в Україні й надалі будуть зупинятися підприємства, кількість безробітних буде зростати, а держава буде не в змозі забезпечити навіть мінімальні соціальні виплати.