До жовтня 2008 року українці набрали кредитів на суму понад 204 мільярди гривень. Близько третини брали іпотечні кредити на житло, ще стільки ж позичали гроші на автомобілі, решта – на придбання меблів, побутової техніки, або щоб заплатити за навчання. В усьому світі люди живуть у кредит, і це нормально, кажуть вітчизняні фінансисти: інакше прийшлося б усе життя збирати гроші, і десь аж після 50-ти років купляти житло, авто і заводити сім’ю.
Але Україна суттєво відрізняється від Європи. Хоча б тим, що відсотки і пеня можуть набагато перевищувати суму самої позики. І зараз, в умовах кризи, боржники просто фізично не можуть їх платити. Тому гроші з них вибивають спеціалізовані, так звані «колекторні» фірми.
«Я і ще декілька жителів міста Косів постраждали від свавілля кредитної спілки «Косівська», – розповідає місцева жителька Ольга Лепкалюк. Вони повертають борги абсолютно дикими способами: залякуючи, відбираючи житло, вдаючись до побоїв. Одного з моїх сусідів посеред ночі викинули з дому на вулицю і змінили в його хаті замки. А все тому, що колись його родичі позичили на його ім’я трохи більше тисячі гривень. Кредитна спілка працює під прикриттям прокуратури, суду і виконавчої служби. Остання виконує всі злочинні накази цієї організації, аж до позбавлення людей житла».
Таких випадків учасники круглого столу нарахували вже декілька тисяч. Втім, незважаючи на корупцію в українському судочинстві, деякі боржники доводять свою правоту в судах, і не сплачують величезну пеню та відсотки, більші за суму, яку вони свого часу позичали.
Із боргового рабства рятують «антиколектори»
Учасники круглого столу прогнозують, що до кінця 2009 року в кожному великому місті України з’являться так звані «антиколекторні» компанії – структури, які захищатимуть боржників від свавілля кредиторів. Вони допомагають домовитися з банком або кредитною спілкою про пом’якшення умов кредитування, а якщо справа вже дійшла до суду – беруть постраждалого під свій юридичний захист. Але це аж ні як не значить, що оплативши їх послуги, борг можна не повертати.
За українськими законами, людина може не віддавати лише той кредит, який хтось оформив на неї, без її згоди. Втім, зараз з’явилося безліч фірм-одноденок, які заробляють на нашому небажанні сплачувати борги. Як відрізнити їх розповів Радіо Свобода топ-менеджер антиколекторної компанії «Ваша надія» Денис Мисечко.
«Якщо ви побачите оголошення, що за 500 або 1000 гривень ви зможете не сплачувати 10 або 100 тисяч – знайте, що це чергова афера, якій не можна довіряти. Кредит – це боргове зобов’язання, і позичальник повинен його виконати, мова може йти лише про реструктуризацію боргу, відстрочку платежів або зменшення відсотків за кредитом», – зазначає Денис Мисечко.
Несплачені кредити – це невидані депозити
Але є й інша точка зору.Аж занадто поблажливе ставлення до позичальників може обвалити і без того нестійку банківську систему України.
Свою думку Радіо Свобода висловила, представник кредитної спілки «Профіт-центр» Ольга Гатуляк: «Коли ми говоримо що зараз в країні криза, і розрахуватися за кредитом для позичальника стало проблемою – давайте не забувати, що і кредитні союзи, і банки – це в першу чергу посередники між позичальниками і вкладниками. Ті кредити, які не повертаються в банки – це, в першу чергу, ризик неповернення депозитів нашим вкладникам. Тому створення більш лояльних кредитних умов не повинне означати, що позичені гроші можна не повертати через кризу або інші проблеми».
На жаль, думку влади на цю проблему почути не вдалося: Президент, Прем’єр-міністр та інші запрошені посадовці на круглий стіл не з’явилися.
Тим не менше, всі учасники дискусії врешті дійшли згоди і підписали звернення до Верховної Ради й Голови держави. Вони пропонують створити в Україні робочу групу з проблем боржників, а тим часом влаштувати новорічні «кредитні канікули», і прийняти за європейським досвідом закон «Про благородне повернення кредитів». Причому розроблятимуть його спільно депутати, представники банків, антиколекторних організацій, громадські організації позичальників – тобто всі сторони, причетні до проблеми.
(Київ – Прага)
