4 липня нинішнього року Віктор Ющенко зупинив дію розпорядження Кабінету міністрів України про призначення 52-річного уродженця східного Криму Миколи Іллічова керівником кримської міліції з одночасним поданням позову до Конституційного Суду. В указі від 3 жовтня лише два речення: про втрату чинності попереднього документа і про набуття чинності нового від дня опублікування, тобто – з 4 жовтня. Проте нічого не згадується про конституційне подання.
І хоча перший указ з’явився у розпал президентсько-прем’єрського протистояння, усе ж в автономії не очікували, що політичні «розборки» заторкнуть і досі актуальну для півострова сферу боротьби з криміналітетом. Президент тоді відзначив, що це розпорядження про призначення Миколи Іллічова видане урядом всупереч Конституції України. Зокрема, звертав увагу Віктор Ющенко, Верховна Рада Криму, «відповідно до наданих Конституцією АРК повноважень», ухвалила рішення про відмову в узгодженні призначення генерала Іллічова на посаду начальника міліції Криму.
Політичні «розборки» з кримінальним нахилом
Генерал-депутат Геннадій Москаль
Відставний генерал міліції Микола Іллічов залишив у Севастополі та Ялті, де працював, пам’ять про себе, як про безкомпромісного борця з криміналітетом. І наприкінці грудня 2007 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко призначив його виконувачем обов’язків начальника кримської міліції, заявивши, що виписав генералу «квиток на війну». Лише 13 червня 2008 року міністр підписав подання на ім`я Прем`єр-міністра України про призначення Миколи Іллічова заступником міністра внутрішніх справ – начальником Главку МВС України в Криму.
Проте, користуючись суперечностями в українському законодавстві, міністр не погодив це рішення з парламентом автономії, що викликало протести з боку Сімферополя і дало привід президентському Секретаріату для кроків у відповідь. З іншого боку, не чекаючи офіційного подання з МВС, 18 червня Верховна Рада Криму відмовилася погоджувати призначення Миколи Іллічова. Того ж дня Юлія Тимошенко своїм розпорядженням призначила кримського генерала на запропоновану Юрієм Луценком посаду. Президентською відповіддю став згаданий липневий указ.
На тлі цього політичного протистояння на другий план відійшла криміногенна ситуація в Криму і спроби криміналітету знову контролювати політичні та економічні процеси на півострові. Радник міністра, народний депутат України Геннадій Москаль каже, що політика та юридичні аспекти призначення начальника кримської міліції – лише ширма, за якою стоїть факт проникнення до парламенту автономії представників кримінального світу. Саме вони зацікавленні у тому, щоб кримська міліція була обезголовлена та недієздатна, вважає генерал Москаль.
«Сильний крок» чи «вимушений відступ»?
Частина місцевих оглядачів уже назвала останнє рішення Президента «сильним кроком». Мовляв, якщо в Києві виникне коаліція БЮТ – Партія регіонів, то генерал Іллічов як повноцінний начальник кримської міліції буде серйозним політичним подразником для цього альянсу, а його відставка сильно вдарить по Юрію Луценку та його політичному оточенню. Якщо ж у коаліції залишаться БЮТ і НУНС, то крок Глави держави виглядає як жест доброї волі.
Втім, деякі експерти звертають увагу на те, що днями Окружний адміністративний суд АРК визнав протиправною відмову Верховної Ради Криму в узгодженні призначення Миколи Іллічова, а саме на позицію кримського парламенту і посилався Президент у своєму Указі від 4 липня. Тож жовтневий президентський указ дехто вже назвав «вимушеним відступом».
До того ж, Верховна Рада автономії зараз оскаржує це судове рішення в Севастопольському апеляційному адміністративному суді, наполягаючи на тому, що законно ухвалювала рішення 18 червня. Схоже, протистояння триватиме.
Проте, за неофіційною інформацією, кілька кримських депутатів, на всяк випадок, виїхали за межі автономії, а один із них подався до Москви. Можливо, ненадовго – до наступного президентського указу, що знову поверне генералу Іллічову до його посади додаток «в.о.»?
(Сімферополь – Київ – Прага)
І хоча перший указ з’явився у розпал президентсько-прем’єрського протистояння, усе ж в автономії не очікували, що політичні «розборки» заторкнуть і досі актуальну для півострова сферу боротьби з криміналітетом. Президент тоді відзначив, що це розпорядження про призначення Миколи Іллічова видане урядом всупереч Конституції України. Зокрема, звертав увагу Віктор Ющенко, Верховна Рада Криму, «відповідно до наданих Конституцією АРК повноважень», ухвалила рішення про відмову в узгодженні призначення генерала Іллічова на посаду начальника міліції Криму.
Політичні «розборки» з кримінальним нахилом
Відставний генерал міліції Микола Іллічов залишив у Севастополі та Ялті, де працював, пам’ять про себе, як про безкомпромісного борця з криміналітетом. І наприкінці грудня 2007 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко призначив його виконувачем обов’язків начальника кримської міліції, заявивши, що виписав генералу «квиток на війну». Лише 13 червня 2008 року міністр підписав подання на ім`я Прем`єр-міністра України про призначення Миколи Іллічова заступником міністра внутрішніх справ – начальником Главку МВС України в Криму.
Проте, користуючись суперечностями в українському законодавстві, міністр не погодив це рішення з парламентом автономії, що викликало протести з боку Сімферополя і дало привід президентському Секретаріату для кроків у відповідь. З іншого боку, не чекаючи офіційного подання з МВС, 18 червня Верховна Рада Криму відмовилася погоджувати призначення Миколи Іллічова. Того ж дня Юлія Тимошенко своїм розпорядженням призначила кримського генерала на запропоновану Юрієм Луценком посаду. Президентською відповіддю став згаданий липневий указ.
На тлі цього політичного протистояння на другий план відійшла криміногенна ситуація в Криму і спроби криміналітету знову контролювати політичні та економічні процеси на півострові. Радник міністра, народний депутат України Геннадій Москаль каже, що політика та юридичні аспекти призначення начальника кримської міліції – лише ширма, за якою стоїть факт проникнення до парламенту автономії представників кримінального світу. Саме вони зацікавленні у тому, щоб кримська міліція була обезголовлена та недієздатна, вважає генерал Москаль.
«Сильний крок» чи «вимушений відступ»?
Частина місцевих оглядачів уже назвала останнє рішення Президента «сильним кроком». Мовляв, якщо в Києві виникне коаліція БЮТ – Партія регіонів, то генерал Іллічов як повноцінний начальник кримської міліції буде серйозним політичним подразником для цього альянсу, а його відставка сильно вдарить по Юрію Луценку та його політичному оточенню. Якщо ж у коаліції залишаться БЮТ і НУНС, то крок Глави держави виглядає як жест доброї волі.
Втім, деякі експерти звертають увагу на те, що днями Окружний адміністративний суд АРК визнав протиправною відмову Верховної Ради Криму в узгодженні призначення Миколи Іллічова, а саме на позицію кримського парламенту і посилався Президент у своєму Указі від 4 липня. Тож жовтневий президентський указ дехто вже назвав «вимушеним відступом».
До того ж, Верховна Рада автономії зараз оскаржує це судове рішення в Севастопольському апеляційному адміністративному суді, наполягаючи на тому, що законно ухвалювала рішення 18 червня. Схоже, протистояння триватиме.
Проте, за неофіційною інформацією, кілька кримських депутатів, на всяк випадок, виїхали за межі автономії, а один із них подався до Москви. Можливо, ненадовго – до наступного президентського указу, що знову поверне генералу Іллічову до його посади додаток «в.о.»?
(Сімферополь – Київ – Прага)
