Виглядає так, що мільйони будівельників Олімпіади не довго залишаться без роботи. Не встигли ще пролунати прощальні феєрверки Олімпіади в Пекіні, як польські урядовці вже везли для них нову пропозицію про працевлаштування. Уже в п’ятницю польський віце-прем’єр Ґжеґож Схетина та міністр спорту Мірослав Джевєцький обговорювали з керівниками КНР можливу участь китайських будівельних підприємств у проектах будівництва у Польщі стадіонів, готелів та автошляхів на Євро-2012.
Кажучи про мету своєї подорожі, віце-прем’єр Ґжеґож Схетина заявив: «Ми вдвох з міністром спорту їдемо задля того, щоб китайці на таких самих умовах, як інші, могли брати участь у будівельних тендерах».
Китайський робітник має, на думку польських урядовців, суттєві переваги перед місцевим: працює і по 12 годин, не нарікає на умови роботи, не страйкує, не п’є горілки і задовольняється половиною середньої зарплати (вона зараз у Польщі складає у перерахунку понад 1300 доларів). А ще він працює надзвичайно швидко. Подив поляків викликав той факт, що Китай будував по 6 тисяч кілометрів автошляхів на рік. Це так, якби за рік замінили третину головних доріг Польщі.
Китайські пропозиції щонайменше удвічі дешевші
Китайські компанії вже зараз подають заявки на конкурси з приводу будівництва стадіонів у Вроцлаві та Ґданську. У тендерах теоретично усі мають рівні шанси, однак у руках китайських компаній серйозний козир – ціна.
Міністр спорту вражений тим, що китайські будівельні компанії найчастіше хочуть удвічі менше грошей за свою роботу, ніж європейські. Наприклад, другий маршрут варшавського метро китайці готові побудувати до початку Євро-2012 за два мільярди злотих, тобто утричі менше, ніж польські та європейські фірми. Міністр Джевецький вбачає у таких цінах неприховане бажання підзаробити на бюджетних коштах.
Нам набридла, каже він, така ситуація, коли несподівано виходить, що у Польщі на все має бути найбільша ціна. Ми не хочемо мати автошляхів удвічі дорожчих, ніж у Німеччині або Франції. Ми хочемо чесно платити такі самі європейські гроші. Ми не можемо дозволяти нікому «доїти» себе, тому що це нечесно, заявив міністр.
Однак не всі схвалюють ощадливість і винахідливість польського уряду. Наприклад, профспілки нагадують, що Китай – це не Польща, в якій чинне європейське законодавство праці. А польські будівельники вважають, що ініціатива уряду запросити китайців – це ніж у спину їхньому бізнесу. Бо, прийшовши одного разу на польський будівельний ринок, китайські будівельні компанії своїми низькими цінами витіснять з нього самих поляків.
Кажучи про мету своєї подорожі, віце-прем’єр Ґжеґож Схетина заявив: «Ми вдвох з міністром спорту їдемо задля того, щоб китайці на таких самих умовах, як інші, могли брати участь у будівельних тендерах».
Китайський робітник має, на думку польських урядовців, суттєві переваги перед місцевим: працює і по 12 годин, не нарікає на умови роботи, не страйкує, не п’є горілки і задовольняється половиною середньої зарплати (вона зараз у Польщі складає у перерахунку понад 1300 доларів). А ще він працює надзвичайно швидко. Подив поляків викликав той факт, що Китай будував по 6 тисяч кілометрів автошляхів на рік. Це так, якби за рік замінили третину головних доріг Польщі.
Китайські пропозиції щонайменше удвічі дешевші
Китайські компанії вже зараз подають заявки на конкурси з приводу будівництва стадіонів у Вроцлаві та Ґданську. У тендерах теоретично усі мають рівні шанси, однак у руках китайських компаній серйозний козир – ціна.
Міністр спорту вражений тим, що китайські будівельні компанії найчастіше хочуть удвічі менше грошей за свою роботу, ніж європейські. Наприклад, другий маршрут варшавського метро китайці готові побудувати до початку Євро-2012 за два мільярди злотих, тобто утричі менше, ніж польські та європейські фірми. Міністр Джевецький вбачає у таких цінах неприховане бажання підзаробити на бюджетних коштах.
Нам набридла, каже він, така ситуація, коли несподівано виходить, що у Польщі на все має бути найбільша ціна. Ми не хочемо мати автошляхів удвічі дорожчих, ніж у Німеччині або Франції. Ми хочемо чесно платити такі самі європейські гроші. Ми не можемо дозволяти нікому «доїти» себе, тому що це нечесно, заявив міністр.
Однак не всі схвалюють ощадливість і винахідливість польського уряду. Наприклад, профспілки нагадують, що Китай – це не Польща, в якій чинне європейське законодавство праці. А польські будівельники вважають, що ініціатива уряду запросити китайців – це ніж у спину їхньому бізнесу. Бо, прийшовши одного разу на польський будівельний ринок, китайські будівельні компанії своїми низькими цінами витіснять з нього самих поляків.
