«Тепер не ті часи, що колись...». Зазвичай, цю фразу доводиться чути від літніх людей, які з ностальгією згадують минуле. Та в Італії вона скрізь і всюди на вустах у представників молодого покоління.
Студентка Римського університету, майбутній юрист Анналіза окреслює сумні перспективи. Вона скаржиться, що її батьки свого часу мали кращі можливості для працевлаштування і створення сім’ї.
«Для оптимізму – мало підстав»
Навчання в університеті, каже дівчина, триває 5 років. Потім, якщо тобі пощастить знайти роботу відразу, це буде тимчасовий контракт із низькою зарплатою. Тому живеш надією змінити цю роботу, бігаючи з одного місця на інше. Щоб мати постійний контракт, проходить 5-6 років, і тобі вже минає 30. Але і тепер не можу думати про створення власної сім’ї, бо ж заощаджувати немає з чого, купити квартиру неможливо: кредити надто високі. Тому залишаєшся жити при батьках досить довгий період, розповіла Анналіза.
Її ровесниця з провінції, 28-річна лікарка Марція, більш оптимістична, бо задоволена і роботою, і зарплатою. У моїй медичній сфері, каже вона, роблять багато позитивних речей для молодих фахівців. Наша лікарня отримує часто нове обладнання, я задоволена, влаштовують курси підвищення кваліфікації, говорить Марція.
Обидві дівчини, як більшість їхніх однолітків, не наважуються на доросле самостійне життя. З опитаних молодих італійців половина живе разом з батьками через економічну неспроможність. Майже ніхто не покладається на стипендії, виплати по безробіттю та інші соціальні субсидії. Водночас 26 відсотків юнаків та дівчат свідомо не покидають батьківської домівки, бо, як пояснюють, «зручніше жити без турбот і відповідальності». Що ж, тоді відкладається весілля і народження дітей, щоб довше «насолоджуватися життям» біля маминої спідниці? Позитивно відповіли 13 відсотків італійців, тоді як подібної думки дотримуються 7 процентів їхніх ровесників в інших країнах Європи.
На переконання більшості, в Італії дедалі важче буде придбати власне помешкання через високі ціни на нерухомість. Ще важче знайти пристойну роботу, попри гарну освіту і велике бажання працювати. На пенсію доведеться йти раніше. Понад 80 відсотків молодих італійців переконані, що через 20 років прірва між бідними і багатими прошарками населення збільшиться. А через стрімкий розвиток Китаю та Індії зарплати європейців зменшаться. Дев’ятеро з десяти вкрай незадоволені політичною системою країни і станом її економіки.
Італія – країна літніх людей
І попри такий майже тотальний песимізм, італійська молодь найактивніше з-поміж решти європейців залучається до політики. Кожний третій цікавиться національною політикою і бере участь у виборах. Серед опитаних італійців 31 відсоток виходить на політичні маніфестації. Трохи активніші за них лише іспанці і французи. Студентка Анналіза голосує на виборах за молодих політиків і пояснює, чому. Всі наші політики в Італії, каже вона, – це люди похилого віку. Вони не думають про проблеми молодих. Причина, чому ми завжди йдемо на голосування, проста: тому що прагнемо якимось чином змінити цей політикум. Навіть, якщо наші голоси маловпливові, бо ж ми, молодь, у меншості. Не забуваймо: Італія – країна літніх людей, каже Анналіза.
Студентка Римського університету, майбутній юрист Анналіза окреслює сумні перспективи. Вона скаржиться, що її батьки свого часу мали кращі можливості для працевлаштування і створення сім’ї.
«Для оптимізму – мало підстав»
Навчання в університеті, каже дівчина, триває 5 років. Потім, якщо тобі пощастить знайти роботу відразу, це буде тимчасовий контракт із низькою зарплатою. Тому живеш надією змінити цю роботу, бігаючи з одного місця на інше. Щоб мати постійний контракт, проходить 5-6 років, і тобі вже минає 30. Але і тепер не можу думати про створення власної сім’ї, бо ж заощаджувати немає з чого, купити квартиру неможливо: кредити надто високі. Тому залишаєшся жити при батьках досить довгий період, розповіла Анналіза.
Її ровесниця з провінції, 28-річна лікарка Марція, більш оптимістична, бо задоволена і роботою, і зарплатою. У моїй медичній сфері, каже вона, роблять багато позитивних речей для молодих фахівців. Наша лікарня отримує часто нове обладнання, я задоволена, влаштовують курси підвищення кваліфікації, говорить Марція.
Обидві дівчини, як більшість їхніх однолітків, не наважуються на доросле самостійне життя. З опитаних молодих італійців половина живе разом з батьками через економічну неспроможність. Майже ніхто не покладається на стипендії, виплати по безробіттю та інші соціальні субсидії. Водночас 26 відсотків юнаків та дівчат свідомо не покидають батьківської домівки, бо, як пояснюють, «зручніше жити без турбот і відповідальності». Що ж, тоді відкладається весілля і народження дітей, щоб довше «насолоджуватися життям» біля маминої спідниці? Позитивно відповіли 13 відсотків італійців, тоді як подібної думки дотримуються 7 процентів їхніх ровесників в інших країнах Європи.
На переконання більшості, в Італії дедалі важче буде придбати власне помешкання через високі ціни на нерухомість. Ще важче знайти пристойну роботу, попри гарну освіту і велике бажання працювати. На пенсію доведеться йти раніше. Понад 80 відсотків молодих італійців переконані, що через 20 років прірва між бідними і багатими прошарками населення збільшиться. А через стрімкий розвиток Китаю та Індії зарплати європейців зменшаться. Дев’ятеро з десяти вкрай незадоволені політичною системою країни і станом її економіки.
Італія – країна літніх людей
І попри такий майже тотальний песимізм, італійська молодь найактивніше з-поміж решти європейців залучається до політики. Кожний третій цікавиться національною політикою і бере участь у виборах. Серед опитаних італійців 31 відсоток виходить на політичні маніфестації. Трохи активніші за них лише іспанці і французи. Студентка Анналіза голосує на виборах за молодих політиків і пояснює, чому. Всі наші політики в Італії, каже вона, – це люди похилого віку. Вони не думають про проблеми молодих. Причина, чому ми завжди йдемо на голосування, проста: тому що прагнемо якимось чином змінити цей політикум. Навіть, якщо наші голоси маловпливові, бо ж ми, молодь, у меншості. Не забуваймо: Італія – країна літніх людей, каже Анналіза.
