Зацікавленість Східною Європою з’явилася наприкінці 1960-х років. 16-річний юнак Енріко, захоплений комуністичними ідеями, відвідав Югославію та Угорщину. Подорож, як він зараз пригадує, відкрила йому очі на жахливу комуністичну реальність у європейських країнах, котрі перебували під впливом радянського режиму.
Появу художньої оповіді про Україну Енріко Фраті пояснює бажанням розповісти співвітчизникам дещо більше про колишню імперію СРСР через життя конкретної особи – української заробітчанки зі Львова Людмили Вікторії. Це образ збірний, наголошує автор, адже завдяки спілкуванню з багатьма жінками йому вдалося пізнати українську натуру і характер самої нації.
«Йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії»
Енріко Фраті розповів: «В основі роману — історія української дівчини, йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії. На мою думку, ці люди зі щирими людськими цінностями найкраще представляють образ , багатостраждальної батьківщини, котра спромоглася позбутися кайданів радянської імперії і розвивається у демократичному напрямку. Це і є сенс «української душі»: Україна некомуністична, вільна від Радянської Росії, відновлює власну самоідентичність і розбудовує незалежну демократичну державу».
Сюжет роману охоплює події в Україні від 1968 року до Помаранчевої революції 2004 року. Але спогади головної героїні, її родини розповідають читачам і про проголошення УНР, про штучно організований Голодомор і табори ГУЛАГу. Про деякі ці факти можна прочитати у підручниках з історії, продовжує автор, однак справжню реальність допомагає збагнути конкретна людська історія.
Скажімо, у свідомості італійського читача падіння Берлінського муру, розпад Радянського Союзу принесли свободу і визволення народам Східної Європи. Але разом з тим багато труднощів на шляху розвитку нових демократичних держав. Один із прикладів: численний потік українських іммігрантів за кордон на заробітки, і героїня роману – одна з них.
«Українська жінка постає особою із сильним характером»
Книжка Енріко Фраті привертає увагу і до ролі українських іммігранток в італійському суспільстві, допомагає краще зрозуміти душу окремої жінки. Адже окрім обов’язків хатньої робітниці чи доглядальниці над нею щоденно тяжіє турбота і відчуття провини перед залишеними вдома дітьми.
Феномен українського жіноцтва доволі часто обговорюють і на сторінках італійської преси.
«Певно, така зацікавленість пов’язана зі стереотипами, що існують в італійському суспільстві, – каже Енріко Фраті, – Український чоловік завжди сприймався таким, що покірно реагував на комуністичну дійсність, частенько заглядав у чарку і мало піклувався про поліпшення ситуації. Натомість українська жінка, може я помиляюся, але для нас вона постає особою із сильним характером, котра прагне виділитися із натовпу. Такий образ сильної жінки приваблює».
(Рим – Прага – Київ)
Появу художньої оповіді про Україну Енріко Фраті пояснює бажанням розповісти співвітчизникам дещо більше про колишню імперію СРСР через життя конкретної особи – української заробітчанки зі Львова Людмили Вікторії. Це образ збірний, наголошує автор, адже завдяки спілкуванню з багатьма жінками йому вдалося пізнати українську натуру і характер самої нації.
«Йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії»
Енріко Фраті розповів: «В основі роману — історія української дівчини, йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії. На мою думку, ці люди зі щирими людськими цінностями найкраще представляють образ , багатостраждальної батьківщини, котра спромоглася позбутися кайданів радянської імперії і розвивається у демократичному напрямку. Це і є сенс «української душі»: Україна некомуністична, вільна від Радянської Росії, відновлює власну самоідентичність і розбудовує незалежну демократичну державу».
Сюжет роману охоплює події в Україні від 1968 року до Помаранчевої революції 2004 року. Але спогади головної героїні, її родини розповідають читачам і про проголошення УНР, про штучно організований Голодомор і табори ГУЛАГу. Про деякі ці факти можна прочитати у підручниках з історії, продовжує автор, однак справжню реальність допомагає збагнути конкретна людська історія.
Скажімо, у свідомості італійського читача падіння Берлінського муру, розпад Радянського Союзу принесли свободу і визволення народам Східної Європи. Але разом з тим багато труднощів на шляху розвитку нових демократичних держав. Один із прикладів: численний потік українських іммігрантів за кордон на заробітки, і героїня роману – одна з них.
«Українська жінка постає особою із сильним характером»
Книжка Енріко Фраті привертає увагу і до ролі українських іммігранток в італійському суспільстві, допомагає краще зрозуміти душу окремої жінки. Адже окрім обов’язків хатньої робітниці чи доглядальниці над нею щоденно тяжіє турбота і відчуття провини перед залишеними вдома дітьми.
Феномен українського жіноцтва доволі часто обговорюють і на сторінках італійської преси.
«Певно, така зацікавленість пов’язана зі стереотипами, що існують в італійському суспільстві, – каже Енріко Фраті, – Український чоловік завжди сприймався таким, що покірно реагував на комуністичну дійсність, частенько заглядав у чарку і мало піклувався про поліпшення ситуації. Натомість українська жінка, може я помиляюся, але для нас вона постає особою із сильним характером, котра прагне виділитися із натовпу. Такий образ сильної жінки приваблює».
(Рим – Прага – Київ)
