На Прикарпатті підтопленими ще залишаються 800 житлових будинків, понад 2 з половиною тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, розмиті 477 кілометрів берегів, зруйновані 40 кілометрів берегових укріплень і 16 кілометрів дамб.
Завдяки військовим встановлений важкий механізований міст на Снятинщині на річці Прут, однак пошкоджених іще понад 500 автомобільних та 470 пішохідних мостів. Це дані вчорашнього дня. Без електропостачання вчора було ще 7 населених пунктів, без телефонного зв'язку – 40, без газу – 11 тисяч помешкань.
Кореспондентка Радіо Свобода вчора побувала в селі Гвізд Надвірнянського району і познайомилася з однією родиною. Це старші люди Юстина і Павло Василики.
Живуть вони на Зарінку, над маленьким потічком. І цей потічок із 1969-го вже чотири рази їх затоплює.
Нині такої води не сподівалися. Вона підмочила телевізор, холодильник, документи. Підлоги вже немає, де була вода – відстає штукатурка. Найбільше журяться, що втратили оздоровче ліжко, на яке гроші передала онука з Італії і трохи взяли у знайомих у борг.
«Документи не винесли. Де сподівалися такого? Все замулене. Біда. Тут була барикада перед хатою. Ну як була вже вода по пахи в хаті, то що балакати. Тікали догори, ми приготовилися, але не думали про таке. І не знаєш куди тікати, що хапати», – кажуть вони.
У тому ж Гвізді люди розповідали Радіо Свобода, що бояться спати вночі і з особливим страхом чекають дощу – одного дня село потерпало від повені, через день до кількох будинків підійшов зсув ґрунту.
Психологічно допоможуть хіба інші люди чи Бог
Родинам 16 загиблих в області вже виплатили матеріальні допомоги. Та, звісно, ніякі гроші не пом’якшать біль втрат.
Чи передбачена психологічна допомога – і тим, хто втратив рідних, і хто залишився без домівки, та навіть кого просто підтопило? Із цим питанням Радіо Свобода звернулося до першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова.
«У нас не так багато психологів, а обсяг втрат колосальний, масштабів таких ще не було. І, безумовно, в нас не вистачає фахівців. І тому я б звертався до громадян, які менше потерпіли, з проханням надавати допомогу, просто моральну допомогу, підтримку тим, хто потерпів. Я звертаюсь до місцевої влади, щоб вона була щира і відверта з такими людьми, не змушувала їх стояти в чергах, не змушувала їх оббивати пороги», – сказав перший віце-прем’єр.
А Юстина Василик каже: як люди не поможуть, то мають надію на Бога.
(Івано-Франківщина – Прага – Київ)
Завдяки військовим встановлений важкий механізований міст на Снятинщині на річці Прут, однак пошкоджених іще понад 500 автомобільних та 470 пішохідних мостів. Це дані вчорашнього дня. Без електропостачання вчора було ще 7 населених пунктів, без телефонного зв'язку – 40, без газу – 11 тисяч помешкань.
Кореспондентка Радіо Свобода вчора побувала в селі Гвізд Надвірнянського району і познайомилася з однією родиною. Це старші люди Юстина і Павло Василики.
Живуть вони на Зарінку, над маленьким потічком. І цей потічок із 1969-го вже чотири рази їх затоплює.
Нині такої води не сподівалися. Вона підмочила телевізор, холодильник, документи. Підлоги вже немає, де була вода – відстає штукатурка. Найбільше журяться, що втратили оздоровче ліжко, на яке гроші передала онука з Італії і трохи взяли у знайомих у борг.
«Документи не винесли. Де сподівалися такого? Все замулене. Біда. Тут була барикада перед хатою. Ну як була вже вода по пахи в хаті, то що балакати. Тікали догори, ми приготовилися, але не думали про таке. І не знаєш куди тікати, що хапати», – кажуть вони.
У тому ж Гвізді люди розповідали Радіо Свобода, що бояться спати вночі і з особливим страхом чекають дощу – одного дня село потерпало від повені, через день до кількох будинків підійшов зсув ґрунту.
Психологічно допоможуть хіба інші люди чи Бог
Родинам 16 загиблих в області вже виплатили матеріальні допомоги. Та, звісно, ніякі гроші не пом’якшать біль втрат.
Чи передбачена психологічна допомога – і тим, хто втратив рідних, і хто залишився без домівки, та навіть кого просто підтопило? Із цим питанням Радіо Свобода звернулося до першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова.
«У нас не так багато психологів, а обсяг втрат колосальний, масштабів таких ще не було. І, безумовно, в нас не вистачає фахівців. І тому я б звертався до громадян, які менше потерпіли, з проханням надавати допомогу, просто моральну допомогу, підтримку тим, хто потерпів. Я звертаюсь до місцевої влади, щоб вона була щира і відверта з такими людьми, не змушувала їх стояти в чергах, не змушувала їх оббивати пороги», – сказав перший віце-прем’єр.
А Юстина Василик каже: як люди не поможуть, то мають надію на Бога.
(Івано-Франківщина – Прага – Київ)
