Чому ж стільки галасу навколо карикатури на Обаму? Можливо, тому що малюнок з’явився не на сторінках жовтої преси, а у престижному журналі «Нью-Йоркер». Це видання користується репутацією флагмана інтелектуальної журналістики. Досить сказати, що «Нью-Йоркер» друкував твори таких письменників як Гемінґвей, Селінджер, Воннегут, Довлатов.
Журнал ліберальний, традиційно симпатизує демократичним президентським кандидатам, і нині він підтримує Обаму. Ідею малюнка Дейвід Ремник, головний редактор журналу пояснив так: «Я поважаю погляди кожного, незалежно від того, чи це штаб-квартира Обами, чи люди, котрі нарікають, чи люди, що схвалюють (обкладинку). Я можу лише сказати, яким був наш намір. Назва обкладинки «Політика страху»... Ми не атакуємо Обаму, якраз навпаки. Ми атакуємо тих, хто ладен маніпулювати й поширювати брехню про нього, і ми віддзеркалюємо саме це».
Але обкладинка «Нью-Йоркера» справила враження прямо протилежне намірам редакції: враження не усмішки, а зневаги.
МакКейн каже, що розуміє Обаму
Ну то й що з цього, може виникнути запитання. Приміром, на Джона МакКейна, кандидата Республіканської партії, малюють доволі злісні шаржі, зображують його таким собі Мафусаілом з бородою до підлоги та ще й на милицях чомусь.
Це правда, і МакКейн не ображається, сам кепкує з приводу власного віку – йому невдовзі 72 виповниться, якщо він переможе, то стане найстарішим президентом за всю історію республіки. Але треба сказати, що МакКейн, побачивши обкладинку «Нью-Йоркера» на телеекрані – а нині мало не всі канали показують і обговорюють її – назвав обкладинку «абсолютно невідповідною» і сказав, що він розуміє, чому Обама і його прихильники вважають малюнок образливим.
«Нью-Йорк Таймс» зазначає, що назагал щодо Обами у пресі вельми мало гумору, здебільшого кепкують з того, що він почувається значно вільніше, коли є підготовлений текст, а не у спонтанних бесідах із виборцями. Обама, якщо стане президентом, то буде першим чорношкірим у Білому домі, але на тему його расової належності ніхто не жартує. На думку газети — можливо, тому що телевізійні гумористи й сатирики на нічних програмах здебільшого білі.
Журнал ліберальний, традиційно симпатизує демократичним президентським кандидатам, і нині він підтримує Обаму. Ідею малюнка Дейвід Ремник, головний редактор журналу пояснив так: «Я поважаю погляди кожного, незалежно від того, чи це штаб-квартира Обами, чи люди, котрі нарікають, чи люди, що схвалюють (обкладинку). Я можу лише сказати, яким був наш намір. Назва обкладинки «Політика страху»... Ми не атакуємо Обаму, якраз навпаки. Ми атакуємо тих, хто ладен маніпулювати й поширювати брехню про нього, і ми віддзеркалюємо саме це».
Але обкладинка «Нью-Йоркера» справила враження прямо протилежне намірам редакції: враження не усмішки, а зневаги.
МакКейн каже, що розуміє Обаму
Ну то й що з цього, може виникнути запитання. Приміром, на Джона МакКейна, кандидата Республіканської партії, малюють доволі злісні шаржі, зображують його таким собі Мафусаілом з бородою до підлоги та ще й на милицях чомусь.
Це правда, і МакКейн не ображається, сам кепкує з приводу власного віку – йому невдовзі 72 виповниться, якщо він переможе, то стане найстарішим президентом за всю історію республіки. Але треба сказати, що МакКейн, побачивши обкладинку «Нью-Йоркера» на телеекрані – а нині мало не всі канали показують і обговорюють її – назвав обкладинку «абсолютно невідповідною» і сказав, що він розуміє, чому Обама і його прихильники вважають малюнок образливим.
«Нью-Йорк Таймс» зазначає, що назагал щодо Обами у пресі вельми мало гумору, здебільшого кепкують з того, що він почувається значно вільніше, коли є підготовлений текст, а не у спонтанних бесідах із виборцями. Обама, якщо стане президентом, то буде першим чорношкірим у Білому домі, але на тему його расової належності ніхто не жартує. На думку газети — можливо, тому що телевізійні гумористи й сатирики на нічних програмах здебільшого білі.
