– Я думаю, що Грузії вдалося привернути міжнародну увагу, особливо з боку Європейського Союзу та США до зон конфлікту. Якщо пригадаєте, то Литва навіть поставила умовою початку переговорів ЄС із Росією, щоб Росія визнала територіальну цілісність Грузії і припинила втручатися у конфлікти з Абхазією та Південною Осетією. Тож певною мірою ці питання стають предметом переговорів ЄС із Росією.
Потрібно враховувати, що Захід стурбований ще багатьма іншими проблеми, які не пов’язані з Грузією, але для вирішення яких потрібна участь Росії. Тому Грузія не буде серед перших питань на порядку денному, але з іншого боку, ЄС починає усвідомлювати, що Кавказ – це їхні сусіди. І тому, заяви щодо Росії будуть і надалі міцними.
Що, однак, потрібно усвідомити Грузії, це те, що їй потрібен союзник в особі всього Європейського Союзу, а не лише нових його членів. Якщо Грузія хоче залучити Європейський Союз до вирішення цієї проблеми, то їй потрібна увага Франції та Німеччини, а не лише країн Балтії чи деяких Центральноєвропейських країн.
– Франція і Німеччина були серед скептиків на нещодавньому саміті НАТО, коли Грузії не надали плану дій щодо членства в Альянсі, але запропонували саме членство у майбутньому. Що може зробити Грузія для того, щоб здобути їхню підтримку?
– Я розумію так, що канцлер Німеччини Анґела Меркель була саме за таку заяву, яка давала обіцянку членства для Грузії. Тож справа не за планом, а за демократичними реформами і потребою відновити переговори з Абхазією та Південною Осетією. Обіцянка є, потрібно тепер сконцентрувати увагу на справах.
– Дедалі частіше можна почути голоси, що Грузія могла б відмовитися від членства в НАТО в обмін на обіцянку відновлення її територіальної цілісності. Наскільки ймовірно, що Росія погодиться дійсно співпрацювати у питаннях Абхазії та Південної Осетії, якщо Грузія відмовиться від вступу до Альянсу?
– У цьому я не впевнена. Я не переконана, що Росія повністю змінить свою політику, якщо Грузія відмовиться від НАТО. Хоча наш інститут, Міжнародна Кризова Група, у своєму нещодавньому дослідженні говорить, що багато з того, що робить Росія зараз, це реакція на розширення НАТО.
Шкода, що Грузія стала жертвою цього. Але і НАТО могло б більше зробити, щоб переконати Росію, що розширення не спрямоване проти неї і що НАТО не є наступальним Альянсом.
Тож потрібна робота з побудови довіри між Сполученими Штатами і Росією, між Росією і НАТО, і це мало б зменшити напругу.
(Прага – Київ)
Потрібно враховувати, що Захід стурбований ще багатьма іншими проблеми, які не пов’язані з Грузією, але для вирішення яких потрібна участь Росії. Тому Грузія не буде серед перших питань на порядку денному, але з іншого боку, ЄС починає усвідомлювати, що Кавказ – це їхні сусіди. І тому, заяви щодо Росії будуть і надалі міцними.
Що, однак, потрібно усвідомити Грузії, це те, що їй потрібен союзник в особі всього Європейського Союзу, а не лише нових його членів. Якщо Грузія хоче залучити Європейський Союз до вирішення цієї проблеми, то їй потрібна увага Франції та Німеччини, а не лише країн Балтії чи деяких Центральноєвропейських країн.
– Франція і Німеччина були серед скептиків на нещодавньому саміті НАТО, коли Грузії не надали плану дій щодо членства в Альянсі, але запропонували саме членство у майбутньому. Що може зробити Грузія для того, щоб здобути їхню підтримку?
– Я розумію так, що канцлер Німеччини Анґела Меркель була саме за таку заяву, яка давала обіцянку членства для Грузії. Тож справа не за планом, а за демократичними реформами і потребою відновити переговори з Абхазією та Південною Осетією. Обіцянка є, потрібно тепер сконцентрувати увагу на справах.
– Дедалі частіше можна почути голоси, що Грузія могла б відмовитися від членства в НАТО в обмін на обіцянку відновлення її територіальної цілісності. Наскільки ймовірно, що Росія погодиться дійсно співпрацювати у питаннях Абхазії та Південної Осетії, якщо Грузія відмовиться від вступу до Альянсу?
– У цьому я не впевнена. Я не переконана, що Росія повністю змінить свою політику, якщо Грузія відмовиться від НАТО. Хоча наш інститут, Міжнародна Кризова Група, у своєму нещодавньому дослідженні говорить, що багато з того, що робить Росія зараз, це реакція на розширення НАТО.
Шкода, що Грузія стала жертвою цього. Але і НАТО могло б більше зробити, щоб переконати Росію, що розширення не спрямоване проти неї і що НАТО не є наступальним Альянсом.
Тож потрібна робота з побудови довіри між Сполученими Штатами і Росією, між Росією і НАТО, і це мало б зменшити напругу.
(Прага – Київ)
