Керівник проекту Набукко Райнгард Мічек говорить, що сама унікальність проекту полягає в тому, що у нього є багато постачальників. «Ми очікуємо газ із Азербайджану, Туркменистану, Казахстану, Ірану, Іраку, Єгипту, Росії, тому ми не залежимо повністю від жодного з цих джерел, і сподіваємося саме на портфель постачальників. Саме це і є привабливим для покупців газу в Європі», – зазначив він.
На початку цього місяця представник Державного департаменту США заявив, що Сполучені Штати різко проти того, щоб «Набукко» транспортував іранський газ до Європи. Ця заява пролунала після того, як представник турецької сторони в міжнародному консорціумі, що здійснює проект, сказав, що консорціум має звернутися до таких країн, як Іран для того, щоб заповнити газогін у майбутньому.
Газогін простягнеться на три тисячі кілометрів через територію Туреччини, Болгарії, Румунії і Угорщини до Австрії. При повній потужності він перекачуватиме за рік понад 30 мільярдів кубометрів газу, попит на який постійно зростає в Європі. На початку проект мав убезпечити Європу від надмірної залежності від російського газу. Тепер стає зрозуміло, що Росія, так само, як і іранські компанії, все ж таки будуть мати слово в його реалізації. Контроль Росії, може виявитися до того ж і ключовим. Бо «Газпром» нещодавно купив 50% акцій в австрійській компанії, якій належить газосховище, з якого розподілятиметься газ в середині Європи.
Райнгард Мічек наполягає, що самі покупці визначають, звідки вони хочуть купувати газ, а завдання газогону – доставити його замовнику. «Як тільки європейська компанія закупить газ в Ірані, ми перекачаємо його газогоном «Набукко». Я ціком уявляю собі, що колись політична ситуація це дозволить, і експорт іранського газу до Європи стане можливим. Ми маємо кілька заяв від Європейської Комісії і від комісара Андріса Пієбалґса про те, що постачання іранського газу в Європу є реальною довготерміновою перспективою», – зауважив керівник проекту «Набукко».
(Прага – Київ)
