ЄС сподівається на південний напрямок для газового проекту «Набукко»

Єгипет, Йорданія, Ліван та Сирія гарантують ЄС щорічне постачання до 2 мільярдів кубічних метрів блакитного палива з так званого «арабського газогону». Окрім того, Ірак підтвердив попередні обіцянки щодо 5 мільярдів кубометрів. На зустрічі в Туреччині спростували, що нібито й Росія хоче приєднатися до проекту «Набукко».

Стурбованість Брюсселя щодо дедалі більшої залежності від російського газу змушують ЄС усе серйозніше працювати над втіленням у життя однієї з газових альтернатив – проекту «Набукко», який може втілитися в газогін із Туреччини до Австрії і далі до інших країн Європи.

Однак серед учасників проекту формується досить різнобарвна команда постачальників блакитного палива.

ЄС хоче побачити газ на півдні

Комісар ЄС із питань зовнішніх відносин і політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер заявила після зустрічі в Туреччині з представниками енергетичних секторів шести близькосхідних країн, що ЄС «кинув свої погляди на південь».

«Занадто багато людей усе ще вважають, що ми дивимося лише на північ і схід, коли думаємо про нашу енергетичну безпеку. Але ми також, звичайно, звертаємо наші погляди на південь», – нагадала вона.

Поки що ЄС має тут у ролі реального постачальника газу для «Набукко» лише Азербайджан, та й то не відомі можливі об’єми газу, які Баку запропонує Європі.

Туркменистан минулого місяця пообіцяв ЄС 10 мільярдів кубічних метрів свого газу, але як його доставлятимуть до Європи, теж не відомо. Адже найкоротший шлях тут – дно Каспію, де не врегульовані правові стосунки приморських країн.

Так само не відомо достеменно, як піде до Європи іракський газ – через Сирію чи через Туреччину.У Брюсселі лише кажуть, що арабський газ йтиме до Європи вже у 2010 році, а через два-три роки й іракський газ також досягне Старого континенту.

Добрі новини Європу не врятують

Доброю новиною стало те, що, як повідомив Комісар ЄС із енергетики Андріс Пієбалґс, Туреччина погоджується на роль транзитера для ЄС. Бо були побоювання, що Анкара може піти російським шляхом – скуповувати газ у регіоні і продавати його на своєму кордоні з Європою за своїми цінами та на своїх умовах. Пієбалґс також назвав приблизні терміни введення у дію проекту «Набукко» – 5–6 років.

Комісар ЄС із енергетики також спростував повідомлення про переговори «Набукко» з російським «Газпромом».

«Росія працює над своїм проектом «Блакитний потік». І вона ніколи не висловлювала бажання приєднатися до «Набукко». І я думаю, що ми й не повинні запрошувати Росію, яка не висловлювала в цьому жодної зацікавленості», – сказав він.

Експерти зауважують, що 30 мільярдів лише можливих кубічних метрів блакитного палива через «Набукко» не вирішують кардинально питання альтернативи для Європи, яка щорічно потребує близько 600 мільярдів кубічних метрів газу.

Також не зовсім зрозуміло, як заповнюватиме свої власні нові газогони Росія, у якої, як стверджують чимало фахівців, газові запаси і можливості закупівель блакитного палива далеко не безмежні.