Шість років тому науковці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу визначали рекреаційне навантаження для Говерли і встановили, що за день тут повинно бути не більше ніж 200 туристів. Насправді ж цифри тих, хто хоче побувати на найвищій горі Карпат, значно вищі, особливо під час масових сходжень.
Схожих досліджень щодо джипінгу в горах нема, але екологи однозначно ставляться до нього негативно.
Завідувач кафедри екології, доктор технічних наук Ярослав Адаменко зазначає: «По-перше, іде руйнування ґрунтового покриву, а в Карпатах він дуже і дуже незначний.То він приїхав, отримав задоволення за годину, а природа відновлюватиме цей шар 10-15-100 років. По-друге, відлякує диких тварин, руйнує рослинні групи, включаючи й ті, які віднесені до Червоної книги. Шум, викиди. Це все впливає на довкілля».
Родина Макійчуків з Ворохти три роки у своєму туристичному бізнесі ставку робить на організацію подорожей в гори: влітку це позашляховики і квадроцикли, взимку – снігоходи. Далеко не кожен турист, вважають, має час і сили, а то й бажання підніматись пішки. Таким пропонують, приміром, виїзд на микуличинську полонину Рокита чи до підніжжя Говерли з наступним пішим походом до озера Несамовите.
«У горах дуже багато таких родзинок фантастичних. Ми живемо постійно в горах, але однаково милуєшся ними і з кожною поїздкою відкриваєш для себе щось нове», – зазначає Галина Макійчук.
Позашляховики ведуть професійні досвідчені водії, на квадроциклах можна покататися у супроводі інструктора безпечним маршрутом. До свого бізнесу не вживають слово «джипінг» і вважають правильним його заборону як масового і неконтрольованого явища. «Ми після себе все прибираємо, сліду не залишиться. Щоб не порушити природу, не нашкодити їй», – кажуть вони.
Дозволити чи заборонити – спершу вивчити
Розпорядженням голови Івано-Франківської обласної держадміністрації заборонено джипінг на заповідних територіях Карпат. Але це не означає, що Карпати позашляховикам взагалі закриті, уточнює керівник області Микола Палійчук.
«Джипінг як такий і квадроцикл дозволені по спеціальних маршрутах, де ми їдемо, а де й не їдемо — по нових молодих коріннях дерев, по лісу», – зазначає він.
Зрештою, гірською дорогою звичайне авто не пройде, а від позашляховиків чи «Уралів» не хочеться повертатись до коней і возів. Є дорога, сюди їздять люди, возять сіно, сюди виганяють овець на полонину, тут їх пасуть, їм привозять сюди хліб, сіль, воду.
На території Яремчанщини розроблено кілька спеціальних маршрутів, де можна їздити на позашляховиках, квадроциклах. Науковці готові допомогти у визначенні допустимого рекреаційного навантаження, каже Ярослав Адаменко.
«Я не кажу, що це треба заборонити. Я кажу, що це треба вивчити. Необхідне наукове обґрунтування цієї діяльності», – наголошує Ярослав Адаменко.
А от спортивні змагання, які дехто з екологів порівнює з бійцівськими змаганнями без правил, заборонені.
Схожих досліджень щодо джипінгу в горах нема, але екологи однозначно ставляться до нього негативно.
Завідувач кафедри екології, доктор технічних наук Ярослав Адаменко зазначає: «По-перше, іде руйнування ґрунтового покриву, а в Карпатах він дуже і дуже незначний.То він приїхав, отримав задоволення за годину, а природа відновлюватиме цей шар 10-15-100 років. По-друге, відлякує диких тварин, руйнує рослинні групи, включаючи й ті, які віднесені до Червоної книги. Шум, викиди. Це все впливає на довкілля».
Родина Макійчуків з Ворохти три роки у своєму туристичному бізнесі ставку робить на організацію подорожей в гори: влітку це позашляховики і квадроцикли, взимку – снігоходи. Далеко не кожен турист, вважають, має час і сили, а то й бажання підніматись пішки. Таким пропонують, приміром, виїзд на микуличинську полонину Рокита чи до підніжжя Говерли з наступним пішим походом до озера Несамовите.
«У горах дуже багато таких родзинок фантастичних. Ми живемо постійно в горах, але однаково милуєшся ними і з кожною поїздкою відкриваєш для себе щось нове», – зазначає Галина Макійчук.
Позашляховики ведуть професійні досвідчені водії, на квадроциклах можна покататися у супроводі інструктора безпечним маршрутом. До свого бізнесу не вживають слово «джипінг» і вважають правильним його заборону як масового і неконтрольованого явища. «Ми після себе все прибираємо, сліду не залишиться. Щоб не порушити природу, не нашкодити їй», – кажуть вони.
Дозволити чи заборонити – спершу вивчити
Розпорядженням голови Івано-Франківської обласної держадміністрації заборонено джипінг на заповідних територіях Карпат. Але це не означає, що Карпати позашляховикам взагалі закриті, уточнює керівник області Микола Палійчук.
«Джипінг як такий і квадроцикл дозволені по спеціальних маршрутах, де ми їдемо, а де й не їдемо — по нових молодих коріннях дерев, по лісу», – зазначає він.
Зрештою, гірською дорогою звичайне авто не пройде, а від позашляховиків чи «Уралів» не хочеться повертатись до коней і возів. Є дорога, сюди їздять люди, возять сіно, сюди виганяють овець на полонину, тут їх пасуть, їм привозять сюди хліб, сіль, воду.
На території Яремчанщини розроблено кілька спеціальних маршрутів, де можна їздити на позашляховиках, квадроциклах. Науковці готові допомогти у визначенні допустимого рекреаційного навантаження, каже Ярослав Адаменко.
«Я не кажу, що це треба заборонити. Я кажу, що це треба вивчити. Необхідне наукове обґрунтування цієї діяльності», – наголошує Ярослав Адаменко.
А от спортивні змагання, які дехто з екологів порівнює з бійцівськими змаганнями без правил, заборонені.
