Чому в держреєстрі відмовляють жителям окупованих територій
Рушаймо у подорож моїм тимчасово не жовто-блакитним містом, і я спробую зруйнувати одну ганебну думку
Якщо цигарки і спиртне почнуть продавати за тими ж цінами, що і в Росії, то з Луганська втечуть навіть собаки
Мне захотелось рассказать несколько историй, герои которых не имели ничего против того, чтобы жить в арендованном жилье
Спершу відключення мобільного зв’язку, а потім – обмеження виїзду за лінію розмежування
«Потім приїхала нова популяція. Молоді, з «гострими зубами»... Їхнім завданням було – перевести місцеву різношерсту «армію» на російські стандарти»
Частіше, ніж в музей, я ходжу в супермаркет. У своєму роді це теж музей. Музей благополуччя, я б сказав
Подарунки такою ціною були потрібні здебільшого тим, хто перебував за межею бідності
У Луганську є модельні агентства! Хоча, чому дивуватися? Скрізь, де є життя, вона братиме своє
Обивателі, що жителі живуть в центрі, побоювалися, що буде стрілянина, але на базар все-таки йшли
Зарплати вистачає дуже скромно харчуватися, на ремонти або обновки не залишається вже нічого
«Никто не несет никакой ответственности ни за кого и по большому счету ни за что. Причем ситуация эта сложилась постепенно, как бы в подражание данным свыше образцам»
«Жодного разу за три роки я взагалі не бачив, щоб в порожню квартиру просто заселили нових людей»
«І життя завирувало! Вдень тренували зенітників, полонені копали траншеї біля входу, новачків вчили ходити строєм»
«Клініки неврозів переповнені, і кожного другого можна направляти туди без обстеження»
Рублі деруть з населення, вигадуючи нові побори та ліквідуючи конкурентів з економічного ринку
Порівняно з російськими містами Луганськ – більш європейський, вишколений, і менталітет жителів відрізняється принципово
Людей піддають тортурам щоденного виживання у влаштованому окупантами з Росії концтаборі під назвою «Донецька народна республіка»
«Як люди вчаться після інсульту заново ходити і говорити, так і вони почали вчитися жити в зоні війни…»
Кайданів ніхто не одягає, ланцюга нема. Існує ілюзія свободи. Але навіть свобода мислення і суджень тут – під забороною
«Молодше покоління виїхало, щоб врятуватися і знайти нове життя. Старше залишилося в місті, щоб загинути або вижити»
«Напевно, він міг би літати на гелікоптері, але для цього знадобився б вертолітний майданчик у дворі його будинку»
«Бабусі зібрали паспорти всіх охочих і відвезли в якусь кімнатку-контору на іншому кінці місті. І почали чекати...»
«Я вирішив піти на місце падіння літака, покласти квіти та вшанувати пам’ять загиблих…»
Питна вода, яка подається за графіком декілька разів на тиждень, може остаточно зникнути з кранів жителів окупованих територій
Ніде не відчувається так цей тяжкий і затяжний сплін, як в наших краях. Його глушать самогоном, торгують ним на кожній вулиці
Х. продовжував оспівувати «ЛНР», але побут заїдав сильно. Не всім подобається, наприклад, носити воду у відрах за півквартали
«Дітям більш старшого віку пропонували приміряти протигази та протипожежні респіратори»
«Якщо не вникати, «диплом економіста» і робота зі зняття українських пенсій через електронний банкінг дуже схожі»
«Прапори Росії з’явилися на «націоналізованих» чи, як говорять мародери, «узятих під зовнішнє у керування» підприємствах»
БІЛЬШЕ
