Йшов четвертий рік виживання жителів Чистякова (колишнього Торезу) на окупованих Російською Федерацією територіях Донбасу. Є думка, що людина може звикнути жити в різних, навіть найскрутніших обставинах – тюрмі, концтаборі, гетто. Окуповані угрупованнями «ДНР» та «ЛНР» території – в чомусь гірші за концтабір чи гетто, тому що ніхто не тримає людей за колючим дротом, нема автоматників на вежах і люди можуть вільно пересуватися. Кайданів ніхто не одягає, ланцюга нема. Існує ілюзія свободи. Але навіть свобода мислення і суджень тут – під забороною.
З екранів телевізорів, які транслюють «республіканські» канали та телеканали Росії лунає настирлива пропаганда про квітуче життя невизнаних ніким у світі «республік». Картинка на телеекрані – райдужна, проте вона зовсім не відображає дійсності. Вилизана до блиску безробітними з центру зайнятості площа Леніна у Донецьку, звідки роблять свої репортажі фінансовані Кремлем «журналісти», не репрезентує реальне життя на окупованих Росією територіях.
Ніхто з так званих журналістів «ДНР» ніколи не скаже про безробіття, порізані на металобрухт заводи, фабрики і шахти, порожні ринки без покупців, побори з підприємців, мізерні пенсії та заробітну платню
Ніхто з так званих журналістів «ДНР» ніколи не скаже про безробіття, порізані на металобрухт заводи, фабрики і шахти, порожні ринки без покупців, побори з підприємців, мізерні пенсії та заробітну платню. Навпаки, з екранів рапортують про успіхи економіки «республіки», концерти, вистави, конкурси. Закликають взяти участь в фотоконкурсах, надіслати власні вірші та пісні. Ця пропагандистська метушня не обмежується окупованими територіями. Користуючись тим, що телесигнал з Донецької телевежі йде далеко за межі Донецької області, райдужна картина «щасливого» життя «квітучої республіки» нав’язується жителям підконтрольних Україні територій.
Настирлива реклама пропонує приїхати на підконтрольні угрупованню «ДНР» території на лікування, консультацію, навчання, щоб народити дитину в сучасному перинатальному центрі, подивитися виставу в Донецькому оперному театрі. Про величезні черги на контрольно-пропускних пунктах в’їзду-виїзду саме з підконтрольного бойовикам боку ніхто навіть не згадує. Ніхто не робить репортажі про їх незадовільну роботу, яка викликана необлаштованістю, мізерним штатом працівників, на відміну від українських КППВ.
Транслюють погоду на курортах – поряд Сєдове (під контролем угруповання «ДНР») і Сочі, Батумі і Ялта
Пропагандистське марево охопило навіть випуски прогнозів погоди. Окупована Макіївка поряд зі Краматорськом, окупована Горлівка – з Маріуполем під бадьору музику та заставки, зроблені професіоналами з телебачення Росії. Нема ні лінії розмежування, ні війни! Транслюють погоду на курортах – поряд Сєдове (під контролем угруповання «ДНР») і Сочі, Батумі і Ялта.
Літні люди та пенсіонери і досі сидять під зірваними вітром дахами, а поламані дерева лежать в городах. Пройшов майже місяць, а з вуст «голови Донецької республіки» Захарченка вони так і не почули співчуття постраждалим
Чи варто сподіватися на цих телеканалах почути про буревії та зливи, які пронеслися над окупованими містами або побачити зірваний шифер та покрівлю, повалені дерева та паркани. Люди самотужки перекривали покрівлі осель, пиляли повалені дерева?! У кого були гроші, той і зміг впоратися з наслідками стихії. Літні люди та пенсіонери і досі сидять під зірваними вітром дахами, а поламані дерева лежать в городах. Пройшов майже місяць, а з вуст «голови Донецької республіки» Захарченка вони так і не почули співчуття постраждалим, про будь-який план допомоги – фізичної чи грошової. Замість вирішення реальних проблем, був виголошений черговий «проект» – створення Малоросії.
Реальна картина існування на окупованих територіях – жахлива. Скрізь нелегальні вугільні копальні – десятки, сотні. Розбитими вулицями їздять ваговози, здіймаючи пилюку та гримаючи у ямах зі звуком, схожим на постріли гармат. За вугіллям на приймальний пункт приїжджає старий тепловоз, який роками не бачив ремонту. Повз поршневі кільця у небо здіймається полум’я – він ледь везе сім вагонів. На переїзді – величезна черга з авто чекає, коли він проповзе повз них.
На ринках майже нема покупців. Є товар, продавці, а покупців – просто нема. Купив щось, а решти – нема. Продавці бігають – шукають, як «розбити» 100 рублів. Гроші – зношені. В маршрутках теж нема решти! Водії кричать на пасажирів, лютують. Вони працюють без вихідних – від ранку до вечора.
Люди вже втомились боятися і чекати на звільнення. Все більше чути голоси невдоволення. Але сподіватися на те, що їх почують – марно.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
