В окупованому Чистякові, колишньому Торезі, вулицю Леніна, що йде до легендарної Савур-могили, прикрасили прапорами Росії та угруповання «ДНР».
Які ще можуть бути докази окупації Росією частини України – Донбасу? Офіційна влада країни-окупанта заперечує той факт, що є стороною конфлікту на Донбасі і навіть підписантом Мінських угод – вони лише «посередники» та «миротворці».
Більше того, прапори Росії з’явилися на «націоналізованих» чи, як говорять мародери, «узятих під зовнішнє у керування» підприємствах, які належать приватним власникам та державі Україні. Три прапори: Росії, колишнього СРСР та «ДНР» – з’явились біля адміністративної будівлі Торезького електротехнічного заводу – підприємства «союзного значення», яке виробляло унікальне електротехнічне обладнання. Ніхто навіть і не думав про те, щоб запустити завод та дати людям роботу! Головним завданням було зробити пропагандистський ефект та імітувати бурхливу діяльність «будівельників економіки» «республіки».
Прапори «ДНР» та Росії «пропонують» вивішувати на всіх приміщеннях: крамницях, аптеках, школах, стоматологічних кабінетах, зупинках, платних туалетах, хлібних рундуках. Всю цю атрибутику окупаційних символів підприємці, керівники установ та закладів повинні придбати за власний кошт. Деякі з них, побоюючись висловлювати протест проти насильного нав’язування символіки окупантів, пішли на хитрощі. Хтось повісив прапор міста Торез ще доокупаційних часів, а інший – над крамничкою вивісив просто полотнище червоної тканини на палиці.
Ніде ж не написано, що саме вішати і як! Смішно та гірко виглядає продавщиця, яка відраховує решту, коли покупець купує хліб, у сутінках, бо вимушена завішати вікно рундука прапором «ДНР».
Незважаючи на шалений тиск окупантів, жителі міста чинять супротив у різних формах. Уночі почали зникати прапори Росії та «ДНР» зі стовпів уздовж дороги Донецьк – Луганськ у різних районах міста. Побоюючись залишитися без прапорів, «адміністрація» «республіки» вимушена була сама познімати прапори окупантів зі стовпів та сховати щодалі від людей. Дивлячись на це, і самі підприємці почали знімати прапори Росії та «ДНР», які шарпав вітер на крамницях. Може, подумали – зекономити і не купувати нові через рік, а може – людей просто вся ця пропагандистська метушня та імітація «дістала». Зник прапор «ДНР» і з вікна хлібної крамниці, що затуляв світло. Не довелося навіть робити зауваження. Зрозуміли один одного без слів.
Багато людей працюють на власних городах, покладаючись на власну працю, а не на обіцянки влаштувати «економічне диво» у «республіці». І тут трапляються сміливці, які зробили клумбу для квітів з шин, пофарбованих у кольори прапора України.
Про Україну розмовляють переважно на кухнях, як і у часи СРСР, чи на присадибних ділянках. Нікого не цікавлять новини з Росії, бо ментально окупована частина Донбасу залишилася в Україні, незважаючи на спроби окупантів витравити любов до України. Пригадую свого дядю Сергія, який у часи фашистської окупації міста Чистякове слухав «сводки информбюро» по власноруч змонтованому радіо, за що був заарештований і відправлений до Німеччини.
І зараз є такі юні сміливці, які, не побоюючись арешту, пишуть відоме усьому світові нецензурне прізвисько Путина на намальованому прапорі «ДНР» та чекають на звільнення українського Донбасу від окупантів.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Чистякове (кол. Торез)
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
