Нещодавно до західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» звернувся потерпілий із Львівщини. Він разом із ще 12 чоловіками працював на будові в Іркутській області у Росії, щодня по 12 годин. Їм обіцяли заробіток у 400 доларів на місяць, але виплатили за рік лише 500 доларів. Решту суми обіцяли надіслати. Минув уже рік, а зароблених грошей чоловіки так і не дочекались. Попри те, що працювали легально, трудового договору на руки їм не видали. Це типовий приклад трудового рабства.
Найчастіше українці стають жертвами трудової і сексуальної експлуатації у Росії, Туреччині, Польщі. Найменшій відомій жертві 3 роки, а найстаршій – 86. Загалом громадяни України працюють у 65 країнах світу, аж до Нігерії та Індонезії, розповіла представник Міжнародної організації з міграції в Україні Катерина Арданьян.
«Торік до нас звернулись люди, які стали жертвами незаконної трансплантації органів. Зараз порушені кримінальні справи і ведеться слідство», – зауважила вона.
Ніхто не застрахований від того, що не стане жертвою торгівлі людьми, кажуть фахівці. А найчастіше це стається через непоінформованість. Тому, здебільшого, потерпають мешканці сіл і маленьких містечок. Це безробітні, або ж люди, які заборгували гроші та перебувають у безвихідній ситуації.
За словами менеджера проектів ОБСЄ в Україні Тетяни Руденко, саме держава мусить допомагати постраждалим, бо вона виштовхує людей за кордон через економічні негаразди на батьківщині.
«Кожен регіон має певні особливості. Скажімо, мешканці східних областей потерпають від трудової експлуатації, а також є випадки, коли діти стають жертвами торгівлі людьми; в західних областях частіші випадки сексуального рабства і трудового; у центральних – жебрацтво. Кожна область має свою специфіку, – зазначає Тетяна Руденко. – Але люди опиняються у важкій життєвій ситуації, вони шукають роботу і потрапляють на гачок, у більшості випадків через необізнаність щодо небезпеки».
Держава байдужа до жертв торгівлі людьми?
Основний наголос учасники всеукраїнського зібрання робили на тому, як скоординувати роботу правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій, щоб не лише виявляти потерпілих від торгівлі людьми, але й зуміти їм правильно допомогти, зауважила в коментарі Радіо Свобода Любов Максимович, голова західноукраїнського центру «Жіночі перспективи».
«Ми маємо працювати разом, щоб надати кваліфіковану допомогу. Повертається дуже багато людей, а зголошуються по допомогу одиниці, на це є чимало причин – або ж не знають, або ж бояться, думають, що їм ніхто не може допомогти. А ці люди потребують не лише працевлаштування, а мають психологічні проблеми, потребують часто й шпиталізації. Вони замикаються у собі, а в селі з них можуть і посміятися. Це проблема, бо ці люди належать до нашого суспільства і з нього випадають. А фактично держава спонукала їх поїхати на заробітки», – наголосила експерт.
Поневіряння у минулому не повинні перекреслювати можливості для побудови ліпшого життя. 130 потерпілих від торгівлі людьми за останні кілька років зуміли відкрити власну справу за міжнародні гранти, а це приблизно дві з половиною тисячі американських доларів, які не потрібно повертати. Люди створили малі підприємства у депресивних регіонах, для прикладу, з пошиття суконь, фермерське господарство, автосервіс, послуги таксі. Таку допомогу потерпілим українцям надає не Україна, а саме європейські та американські організації.
Найчастіше українці стають жертвами трудової і сексуальної експлуатації у Росії, Туреччині, Польщі. Найменшій відомій жертві 3 роки, а найстаршій – 86. Загалом громадяни України працюють у 65 країнах світу, аж до Нігерії та Індонезії, розповіла представник Міжнародної організації з міграції в Україні Катерина Арданьян.
«Торік до нас звернулись люди, які стали жертвами незаконної трансплантації органів. Зараз порушені кримінальні справи і ведеться слідство», – зауважила вона.
Ніхто не застрахований від того, що не стане жертвою торгівлі людьми, кажуть фахівці. А найчастіше це стається через непоінформованість. Тому, здебільшого, потерпають мешканці сіл і маленьких містечок. Це безробітні, або ж люди, які заборгували гроші та перебувають у безвихідній ситуації.
За словами менеджера проектів ОБСЄ в Україні Тетяни Руденко, саме держава мусить допомагати постраждалим, бо вона виштовхує людей за кордон через економічні негаразди на батьківщині.
«Кожен регіон має певні особливості. Скажімо, мешканці східних областей потерпають від трудової експлуатації, а також є випадки, коли діти стають жертвами торгівлі людьми; в західних областях частіші випадки сексуального рабства і трудового; у центральних – жебрацтво. Кожна область має свою специфіку, – зазначає Тетяна Руденко. – Але люди опиняються у важкій життєвій ситуації, вони шукають роботу і потрапляють на гачок, у більшості випадків через необізнаність щодо небезпеки».
Держава байдужа до жертв торгівлі людьми?
Основний наголос учасники всеукраїнського зібрання робили на тому, як скоординувати роботу правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій, щоб не лише виявляти потерпілих від торгівлі людьми, але й зуміти їм правильно допомогти, зауважила в коментарі Радіо Свобода Любов Максимович, голова західноукраїнського центру «Жіночі перспективи».
«Ми маємо працювати разом, щоб надати кваліфіковану допомогу. Повертається дуже багато людей, а зголошуються по допомогу одиниці, на це є чимало причин – або ж не знають, або ж бояться, думають, що їм ніхто не може допомогти. А ці люди потребують не лише працевлаштування, а мають психологічні проблеми, потребують часто й шпиталізації. Вони замикаються у собі, а в селі з них можуть і посміятися. Це проблема, бо ці люди належать до нашого суспільства і з нього випадають. А фактично держава спонукала їх поїхати на заробітки», – наголосила експерт.
Поневіряння у минулому не повинні перекреслювати можливості для побудови ліпшого життя. 130 потерпілих від торгівлі людьми за останні кілька років зуміли відкрити власну справу за міжнародні гранти, а це приблизно дві з половиною тисячі американських доларів, які не потрібно повертати. Люди створили малі підприємства у депресивних регіонах, для прикладу, з пошиття суконь, фермерське господарство, автосервіс, послуги таксі. Таку допомогу потерпілим українцям надає не Україна, а саме європейські та американські організації.
