Новий рік у березні
У хліборобській Україні Новий рік наші пращури святкували в березні, і це було пов’язано з початком весняно-польових робіт. А з кінця 15 століття Новий рік як за церковним, так і за світським календарем почали відзначати 1 вересня, розповідає культуролог Юлія Нікішенко. Звична для нас дата 1 січня з’явилася після указу російського царя Петра І, який запозичив традицію святкування Нового року взимку із Західної Європи, а вона, у свою чергу – від стародавнього Риму. «З 1700 року зустрічали 1 січня Новий рік. У наказі царя було прикрашати будинки ялиновим гіллям, кататися з гірок. А також не «п`янствовать». Тобто, щоб усе було цивілізовано. У давнину, наприклад, у Єгипті як було, ми мало знаємо. Скоріше за все, це було традиційне обдаровування дарами. Так, як у нас посівають на Старий Новий рік. Тобто, це було важливо з точки зору аграрної магії», – пояснила культуролог.
Нетрадиційні святкування
Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш, кажуть у народі. Хтось обмежується святом у сімейному колі, а хтось прагне яскравих вражень.
Для киянки Ганни Новий рік аж ніяк не асоціюється з аграрними традиціями. Новий рік, каже дівчина, – це перш за все пухнастий сніг, швидкість і хороший настрій. Ганна – затята лижниця, відтак сподівається, що цього року природа буде прихильною, у Києві випаде сніг, і їй пощастить зустріти Новий рік, займаючись улюбленим спортом. «Цілий грудень – одні корпоративи, постійно в закритих приміщеннях. Тому хочеться свята якогось екстремального у сніжну ніч Нового року. Будемо в лижних костюмах, на лижах, але із шампанським», – сподівається дівчина.
Незвично Новий рік зустріла 5 років тому Наталка. Щоправда, не на морозному повітрі, а в душній кабіні ліфта. «До Нового року залишалося хвилин 40. І ми – 10-15 людей – вирішили дружно піти в магазин, а потім разом святкувати. Коли ми натиснули 10 поверх, ліфт наш зупинився. Нам пощастило, що в нас були пакунки з напоями та їжею. Накрили стіл у ліфті, дівчата мастили в ліфті бутерброди, хлопці відкорковували шампанське. Нам насправді дуже сподобалося, чудове вийшло свято».
А співак Віктор Павлік 31 грудня вважає звичайним буденним днем. Незважаючи на те, що саме в цей день він відзначає день народження, відчуття свята у Віктора немає. «Я вже звик, я не святкую. Просто чекаю Різдва», – говорить співак.
Новий рік у ресторані чи вдома біля телевізора – це не свято для спортивного журналіста Валентина Щербачова. Він залюбки міняє теплі капці і олів`є на мандрівку засніженими Альпами. «На лижах заблукали в австрійських Альпах, не працювала траса, мороз був сильний, але і в рюкзаку дещо було. Висота – під 2000 метрів. Півлітра коньяку – і спустилися після цього, бо вже нічого не боялися», – згадує екстремал.
А от письменник і художник Лесь Подерв’янський Новий рік не любить, оскільки не розуміє, що саме він має святкувати.
«Якщо Новий Рік від Різдва Христового, то треба святкувати Новий рік у день Різдва. Я не розумію, чому треба о другій ночі не спати, я не розумію, чому треба слухати Президента, дивитися якесь дурне шоу по телебаченню і їсти салат. Для мене свято – це спонтанне явище, а не застілля».
Європейські новорічні свята
Різдво та Новий рік у всіх без винятку країнах Європи – це, насамперед, сімейні свята, – розповідає брюссельський кореспондент Радіо Свобода Віталій Єремиця. Хоча кожна з держав має й свої особливі традиції, успадковані від предків.
У Португалії та Іспанії більшість родин у Різдвяну ніч збираються у церквах на мессу, що називається «Месса півня». Вважається, що саме він своїм співом зранку сповістив про народження Христа. Цікаво, що Іспанія – чи не єдина країна Європи, де ні переддень, ні самий день Різдва не є вихідними.
У багатьох регіонах Португалії у Різвяну ніч ходять музики, співаючи біля кожного вікна.
З великим ентузіазмом святкують Різдво у Великобританії. Популярним ще з минулих століть залишається надсилання родичам та друзям різдвяних листівок. Це стало своєрідним змаганням, і кожен, хто їх отримує, старанно вивішує усі на камінах. Чимало британців підвішують над дверима гілку омели. Кожна пара, що проходить під нею, мусить поцілуватися.
Бельгія святкує наближення Різдва ще з 6 грудня. Цього дня Святий Миколай з подарунками для слухняних та Пер Фуеттар (дослівно «Дідусь з різками») для пустунів, відвідують дітей. Святвечір більшість населення зустрічає у сімейному колі. Проте все популярнішими стають нічні публічні святкування. Наприклад, на брюссельському Гранд-плаці тисячі людей збираються опівночі, щоб взяти участь у ритуальному запалюванні свічок.
За соціологічними дослідженнями, для переважної більшості українців Новий рік – це сімейне свято, а кожен десятий українець взагалі не відзначає його.
У хліборобській Україні Новий рік наші пращури святкували в березні, і це було пов’язано з початком весняно-польових робіт. А з кінця 15 століття Новий рік як за церковним, так і за світським календарем почали відзначати 1 вересня, розповідає культуролог Юлія Нікішенко. Звична для нас дата 1 січня з’явилася після указу російського царя Петра І, який запозичив традицію святкування Нового року взимку із Західної Європи, а вона, у свою чергу – від стародавнього Риму. «З 1700 року зустрічали 1 січня Новий рік. У наказі царя було прикрашати будинки ялиновим гіллям, кататися з гірок. А також не «п`янствовать». Тобто, щоб усе було цивілізовано. У давнину, наприклад, у Єгипті як було, ми мало знаємо. Скоріше за все, це було традиційне обдаровування дарами. Так, як у нас посівають на Старий Новий рік. Тобто, це було важливо з точки зору аграрної магії», – пояснила культуролог.
Нетрадиційні святкування
Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш, кажуть у народі. Хтось обмежується святом у сімейному колі, а хтось прагне яскравих вражень.
Для киянки Ганни Новий рік аж ніяк не асоціюється з аграрними традиціями. Новий рік, каже дівчина, – це перш за все пухнастий сніг, швидкість і хороший настрій. Ганна – затята лижниця, відтак сподівається, що цього року природа буде прихильною, у Києві випаде сніг, і їй пощастить зустріти Новий рік, займаючись улюбленим спортом. «Цілий грудень – одні корпоративи, постійно в закритих приміщеннях. Тому хочеться свята якогось екстремального у сніжну ніч Нового року. Будемо в лижних костюмах, на лижах, але із шампанським», – сподівається дівчина.
Незвично Новий рік зустріла 5 років тому Наталка. Щоправда, не на морозному повітрі, а в душній кабіні ліфта. «До Нового року залишалося хвилин 40. І ми – 10-15 людей – вирішили дружно піти в магазин, а потім разом святкувати. Коли ми натиснули 10 поверх, ліфт наш зупинився. Нам пощастило, що в нас були пакунки з напоями та їжею. Накрили стіл у ліфті, дівчата мастили в ліфті бутерброди, хлопці відкорковували шампанське. Нам насправді дуже сподобалося, чудове вийшло свято».
А співак Віктор Павлік 31 грудня вважає звичайним буденним днем. Незважаючи на те, що саме в цей день він відзначає день народження, відчуття свята у Віктора немає. «Я вже звик, я не святкую. Просто чекаю Різдва», – говорить співак.
Новий рік у ресторані чи вдома біля телевізора – це не свято для спортивного журналіста Валентина Щербачова. Він залюбки міняє теплі капці і олів`є на мандрівку засніженими Альпами. «На лижах заблукали в австрійських Альпах, не працювала траса, мороз був сильний, але і в рюкзаку дещо було. Висота – під 2000 метрів. Півлітра коньяку – і спустилися після цього, бо вже нічого не боялися», – згадує екстремал.
А от письменник і художник Лесь Подерв’янський Новий рік не любить, оскільки не розуміє, що саме він має святкувати.
«Якщо Новий Рік від Різдва Христового, то треба святкувати Новий рік у день Різдва. Я не розумію, чому треба о другій ночі не спати, я не розумію, чому треба слухати Президента, дивитися якесь дурне шоу по телебаченню і їсти салат. Для мене свято – це спонтанне явище, а не застілля».
Європейські новорічні свята
Різдво та Новий рік у всіх без винятку країнах Європи – це, насамперед, сімейні свята, – розповідає брюссельський кореспондент Радіо Свобода Віталій Єремиця. Хоча кожна з держав має й свої особливі традиції, успадковані від предків.
У Португалії та Іспанії більшість родин у Різдвяну ніч збираються у церквах на мессу, що називається «Месса півня». Вважається, що саме він своїм співом зранку сповістив про народження Христа. Цікаво, що Іспанія – чи не єдина країна Європи, де ні переддень, ні самий день Різдва не є вихідними.
У багатьох регіонах Португалії у Різвяну ніч ходять музики, співаючи біля кожного вікна.
З великим ентузіазмом святкують Різдво у Великобританії. Популярним ще з минулих століть залишається надсилання родичам та друзям різдвяних листівок. Це стало своєрідним змаганням, і кожен, хто їх отримує, старанно вивішує усі на камінах. Чимало британців підвішують над дверима гілку омели. Кожна пара, що проходить під нею, мусить поцілуватися.
Бельгія святкує наближення Різдва ще з 6 грудня. Цього дня Святий Миколай з подарунками для слухняних та Пер Фуеттар (дослівно «Дідусь з різками») для пустунів, відвідують дітей. Святвечір більшість населення зустрічає у сімейному колі. Проте все популярнішими стають нічні публічні святкування. Наприклад, на брюссельському Гранд-плаці тисячі людей збираються опівночі, щоб взяти участь у ритуальному запалюванні свічок.
За соціологічними дослідженнями, для переважної більшості українців Новий рік – це сімейне свято, а кожен десятий українець взагалі не відзначає його.
