– Це конкурс есеїв, роздуми авторів про 20 років їхнього життя – те, що сталося після падіння стіни, як вони сприймають себе, своє покоління, своє майбутнє, майбутнє своєї країни. Обсяг має бути не більше півтори тисячі слів і найкращі есеї увійдуть до збірки, яку видасть Європейський банк реконструкції і розвитку кількома мовами. А головний приз, окрім фінансової частини, буде складатися також зі стажування, це тільки для одного переможця, стажування у «Файненшал Тайм».
– Якою мовою можна писати есеї?
– Есеї можна писати рідною мовою: і казахською, і киргизькою, і українською, і російською, і сербською. Це конкурс для учасників постсоціалістичних країн.
– Куди надсилати свої твори?
– Есеї можна надсилати електронною поштою на адресу born_in_89@mail.ru, або можна знайти сторінку на сайті Європейського банку реконструкції та розвитку адресу, куди можна надсилати також.
– Хто входить до міжнародного конкурсу?
– Видавець відомий хорватський, це колишній віце-канцлер Австрії Ерхард Бусек, це заступник головного редактора «Файненшал Таймс» і я є головою журі.
– Ви багато подорожуєте, цього тижня знову вирушаєте з Києва в поїздку європейськими державами, і водночас спілкуєтеся з молоддю в Україні, розповідаючи про проект. Можливо ви вже зараз зможете порівняти 20-річних українців із їхніми ровесниками в Європі?
– Я зустрічаю наших студентів і в Європі. Вони там дуже відрізняються від студентів європейських і американських. У них більше амбіцій, вони більш динамічні і вони більш готові на розраховані і нерозраховані авантюри, на спробу себе в різних сферах діяльності. Я викладав рік тому в Інсбруці в університеті. Мені подобалися там студенти. Серед студентів була одна українка і вона була активніша за всіх. Я був у Чернігові, був нещодавно в університетах двох Запоріжжя, в університетах Ужгорода. Я бачу, що це покоління зовсім інше, відрізняється від мого покоління. Більш цікаве, працездатне і більше розуміє, що все залежить від них самих.
– Чого ви особисто як письменник, як людина творча очікуєте від цього конкурсу?
– Мені здається, що якщо конкурс, як заплановано, переросте у таку письмову і не тільки письмову дискусію про це нове покоління людей, які народилися в рік падіння стіни, то він допоможе поколінню себе зреалізувати і зрозуміти як покоління окреме, від якого скоро буде залежати майбутнє України. Не тільки України, але і Сербії, Боснії, Росії, Киргизстану. Тобто, це нова сила, люди з іншим менталітетом, тому що вони не застали Радянського Союзу, вони про все це знають тільки від батьків, чи з книжок, і це зовсім інша енергетика.
(Київ – Прага)
– Якою мовою можна писати есеї?
– Есеї можна писати рідною мовою: і казахською, і киргизькою, і українською, і російською, і сербською. Це конкурс для учасників постсоціалістичних країн.
– Куди надсилати свої твори?
– Есеї можна надсилати електронною поштою на адресу born_in_89@mail.ru, або можна знайти сторінку на сайті Європейського банку реконструкції та розвитку адресу, куди можна надсилати також.
– Хто входить до міжнародного конкурсу?
– Видавець відомий хорватський, це колишній віце-канцлер Австрії Ерхард Бусек, це заступник головного редактора «Файненшал Таймс» і я є головою журі.
– Ви багато подорожуєте, цього тижня знову вирушаєте з Києва в поїздку європейськими державами, і водночас спілкуєтеся з молоддю в Україні, розповідаючи про проект. Можливо ви вже зараз зможете порівняти 20-річних українців із їхніми ровесниками в Європі?
– Я зустрічаю наших студентів і в Європі. Вони там дуже відрізняються від студентів європейських і американських. У них більше амбіцій, вони більш динамічні і вони більш готові на розраховані і нерозраховані авантюри, на спробу себе в різних сферах діяльності. Я викладав рік тому в Інсбруці в університеті. Мені подобалися там студенти. Серед студентів була одна українка і вона була активніша за всіх. Я був у Чернігові, був нещодавно в університетах двох Запоріжжя, в університетах Ужгорода. Я бачу, що це покоління зовсім інше, відрізняється від мого покоління. Більш цікаве, працездатне і більше розуміє, що все залежить від них самих.
– Чого ви особисто як письменник, як людина творча очікуєте від цього конкурсу?
– Мені здається, що якщо конкурс, як заплановано, переросте у таку письмову і не тільки письмову дискусію про це нове покоління людей, які народилися в рік падіння стіни, то він допоможе поколінню себе зреалізувати і зрозуміти як покоління окреме, від якого скоро буде залежати майбутнє України. Не тільки України, але і Сербії, Боснії, Росії, Киргизстану. Тобто, це нова сила, люди з іншим менталітетом, тому що вони не застали Радянського Союзу, вони про все це знають тільки від батьків, чи з книжок, і це зовсім інша енергетика.
(Київ – Прага)
