Київ – Щоразу, сходячись на «круглих столах», «симпозіумах», «конференціях», ми немовби починаємо з чистого аркуша. Наче ми перші, кому доводиться підбивати підсумки, давати оцінки, пропонувати перспективи. Тим часом проблеми, які ми обговорюємо, не тільки мають уже велику історію, але здебільшого й вивчені у своїх сучасно-актуальних аспектах. Є низка монографій, колективних наукових досліджень; є праці філософів, соціологів, культурологів; є матеріали й рекомендації численних інших, давніх і недавніх, конференцій, симпозіумів, круглих столів; є матеріали тематичних обговорень у Верховній Раді та, зрештою, десятки досі не ухвалених законопроектів. Усе це роками лежить мертвим тягарем у чиновних і нечиновних кабінетах. Тож з’являється думка: чи не продуктивніше було б, на якийсь рік наклавши мораторій на проведення таких круглих столів та симпозіумів, натомість створити потужну аналітичну групу, яка б зібрала докупи весь той масив ідей та думок, вивчила, систематизувала, диференціювала, відділила живе від мертвого, дороговказне від узбічного, щоб на цьому ґрунті рухатися вперед?
