Авдіївський коксохімічний завод (АКХЗ) – найбільше коксохімічне виробництво у Європі. Підприємство, що входить до групи «Метінвест», головним акціонером якого є Рінат Ахметов, розташоване на Донеччині – усього в кількох кілометрах від лінії фронту. Через це за роки війни на сході України понад 300 мін впало на території заводу, 12 заводчан загинуло, двоє з яких безпосередньо на робочому місці, а саме підприємство 15 разів опинялося на межі повної зупинки, деякі з його печей перебували у консервації понад 30 місяців.
Однак за останній рік підприємству вдалося не тільки зберегти виробництво коксу, але й вийти на довоєнні потужності. Генеральний директор заводу Муса Магамедов в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода розповів, як попри напружену ситуацію та заборону торгівлі з непідконтрольними територіями, підприємство змогло цього досягти.
– Пане Магомедов, як завод працював у 2018 році?
Генеральний директор Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов. На посаді з листопада 2012 року.
– У цілому минулий рік був хорошим. Нам вдалося вивезти з консервації останню батарею. Щоправда, роботу не всіх печей вдалося відновити. Зараз із 65 печей працюють 35, вісім перебувають на капітальному ремонті, інші чекають своєї черги. Щоб ввести їх у повноцінну експлуатацію нам потрібно півроку-рік.
– Скільки коксу сьогодні виробляється на АКХЗ на день?
З початком блокади на Донбасі завод повністю перейшов на американське та австралійське вугілля, а також українське з підконтрольних територій
– У середньому, зараз ми виробляємо 9300 тонн на добу доменного коксу або 10 тисяч тонн валового. Цей показник вищий навіть за той, з яким ми увійшли у період початку бойових дій. Зараз працюють усі цехи, усі структурні підрозділи. Штатна чисельність на сьогодні 3750 осіб, маємо невеликий керований «недоштат».
– Все ж таки, поясніть, як попри заборону торгівлі з непідконтрольними територіями Донбасу вдалося відновити довоєнні потужності виробництва? Адже до 2017 року основним джерелом поставок вугілля були шахти групи компаній «Метінвест», розташовані саме за лінією розмежування.
– Дійсно, з початку блокади на Донбасі завод повністю перейшов на американське та австралійське вугілля, а також українське з підконтрольних територій. Так триває й до сьогодні. Певний час через складну логістику ми не могли вийти за межі виробництва 500 печей на добу. Бо у нас одразу виникали проблеми то з вивозом коксу, то навпаки із завезенням вугілля. Проте зараз нам вдалося розв'язати це питання.
Your browser doesn’t support HTML5
Директор АКХЗ Муса Магомедов про повернення на довоєнні потужності та факел авдіївського «Байконуру»
– Чи вплинула блокада Керченської протоки на роботу АКХЗ?
– Якщо говорити конкретно про роботу нашого виробництва, то – ні, не вплинула. Це пов'язано з тим, що вугілля з Америки та Австралії йде до нас через Одеський морський порт. Проте морська блокада вплинула на собівартість та конкурентоспроможність інших підприємств нашої компанії, вантажі до яких йшли через порт у Маріуполі.
Наші прямі і найбільші конкуренти на ринку – це росіяни
– Як через це змінилася собівартість виробництва зараз?
– Насправді, наші прямі і найбільші конкуренти на ринку – це росіяни. У порівнянні з ними ми знаходимось в абсолютно не конкурентних умовах. Це пов'язано і з логістикою, і з доставкою, і зі стабільністю.
З початку блокади на Донбасі ситуація не покращилась, морська блокада ще додала складнощів. Все це впливає і на конкурентоспроможність, і на обсяги виробництва. Але ми не здаємося!
– У грудні 2018 року на заводі знов запалили факел автоматичного газоскидного пристрою, який місцеві жителі називають ще «Байконуром». Що це означає для заводу?
– Це означає, що зараз ми працюємо на повну потужність. Він погас, коли відбулася перша велика зупинка через бойові дії, і після того ми його не вмикали. Адже більше завод не виходив на такі потужності, щоб був надлишок коксового газу.
Коли факел погас, для мене настала справжня темрява. Я дуже чекав, коли ми зможемо його знов запалити, бо він вселяє надію на краще.
Your browser doesn’t support HTML5
Директор Авдіївського коксохіму Магомедов про екологічну складову виробництва та заводську програму розвитку інфраструктури Авдіївки
– Нещодавно на заводі була запущена трубчаста піч для розігріву смоли, аналогів якої в Україні нема. Розкажіть, наскільки на заводі приділяється увага впливу виробництва на екологію у регіоні?
– Якщо не приділяти увагу екології, то екологія сама візьметься за нас. Тому основна мета капітальних ремонтів коксових батарей – це забезпечити герметичність кладки дверей, щоб не було газування. А у трубчастій печі працюють вже інші принципи очищення. У порівнянні з тією піччю, яку вона замінила, викиди скоротилися на 90 %. Т
Тож, я вважаю, що будівництво цієї печі було і екологічно, і економічно правильним рішенням. Взагалі, за останні 5 років на модернізацію виробництва та екологічні програми ми направили майже мільярд гривень.
З цих трьох основних проблем, по суті, у нас залишилася лише одна – це водопостачання
– Потужна ескалація на початку 2017 року оголила усі слабкі місця інфраструктури Авдіївки. Перш за все, йдеться про газо-, електро- та водопостачання. Чи з того часу вдалося вирішити ці проблеми, адже вони стосуються також і виробництва?
– Із цих трьох основних проблем, по суті, у нас залишилася лише одна – це водопостачання. Будівництво двох ЛЕП завершили у 2017 році й із електропостачанням міста зараз проблеми немає. Щодо газу, то хоча будівництво газогону в Авдіївку було затягнутим, тепер питання газопостачання також знято. А от водопостачання на сьогодні залишається найбільшою проблемою як для міста, так і для заводу. І у цьому напрямку, поки що, швидкого рішення немає.
Вода для населення йде через ДФС (Донецька фільтрувальна станція – ред.), яка розташована безпосередньо на лінії фронту. Тому, можливо, ця проблема бути мати місце допоки триватимуть бойові дії.
Для розуміння, якщо газогін та ЛЕП побудували приблизно за однакову вартість – 34 мільйони та 33 мільйони відповідно – то водопровід може коштувати близько 250 мільйонів гривень. Але найголовніше – це час, який може піти на будівництво.
Your browser doesn’t support HTML5
Директор коксохіму в Авдіївці про проблему водопостачання міста
– Як ви оцінюєте можливість реінтеграції Донбасу?
– Я все ще сподіваюсь, що знайдеться політичне рішення, і війна на Донбасі закінчиться, а Донецьк як був Україною, так і залишиться.
Я дуже сподіваюсь, що люди зможуть працювати там, отримувати достойну заробітну плату, як це було до війни. І літаки літатимуть з Донецька. Я в це вірю. Правда, віри стає все менше. Але без неї не можна: якщо не вірити, то все взагалі втрачає сенс.
– Вважається, що через президентські та парламентські вибори 2019 рік буде непростим для України. Чи є у вас побоювання, що політична ситуація може вплинути на роботу АКХЗ?
– Після того, що ми пережили тут в Авдіївці, взагалі складно ще чогось боятися. Так, будуть президентські, парламентські вибори, можливі зміни. Але у порівнянні з тим, коли через місто та завод проходить лінія фронту – це все нестрашно.
Авдіївка: фоторепортаж про український кокс