ЗСУ впритул підійшли до першої лінії оборони Росії: чого очікувати далі?

Криваво, повільно, але є постійний прогрес. Це оцінка українського наступу від американського генерала Марка Міллі. Але через три місяці після того, як ЗСУ розпочали операцію на півдні Донецької та Запорізької областей серед західних експертів дедалі частіше звучить критика дій української армії. Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» спробував розібратися у проміжних результатах наступу ЗСУ та в тому, що стоїть за гучними заявами про прорив першої лінії російської оборони.

Район Великої Новосілки ще називають Бердянським напрямком. Друга ділянка українського наступу – на Мелітополь, там де нещодавно звільнили Роботине. Проте на Заході останнім часом звучить певна критика дій ЗСУ. Зокрема New York Times, посилаючись на думку американських і західних офіційних осіб, писали про те, що головна мета наступу – знищити сухопутний коридор у Крим, але замість того, щоб сконцентрувати сили для удару на півдні, українська армія продовжує атакувати в тому числі на сході, біля Бахмуту.

«Це не так просто. Не скажеш: вони не повинні вести бої за Бахмут, там немає переваги. Там багато переваг! Ви змушуєте російські війська залишатись там, залишаєте елемент несподіванки у тому, де може статися основний прорив, яка головна мета? Я вважаю, що це недостатня поінформованість у питаннях військової науки», – вважає ветеран війни в Іраці, завідувач кафедри вивчення міських боїв Інституту сучасної війни (США) Джон Спенсер.

«Критики, можливо, не дуже добре розуміють суть тих операцій, які ми проводимо. Тому що ми, власне, проводимо послідовну наступальну операцію на Півдні, одночасно з проведенням операцій по стримуванню. Підкреслюю – операцій по стримуванню військ на Сході. І ці операції по стримуванню військ на Сході складаються, в основному, з двох компонентів: ми ведемо оборонні операції з метою недопуску противника у районі Куп’янська – Сватового – Кремінної, Авдіївки – Мар’їнки. І ми ведемо обмежені контрнаступальні дії в межах Бахмутської операції – це одна з фаз Бахмутської операції, з метою недопустити відведення військ противника на інші ділянки фронту», – каже воєний експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.

Лінії оборони російської армії

Ще до початку українського наступу було відомо, що російська армія збудувала три лінії оборони на півдні. Після звільнення Роботиного на Мелітопольському напрямку почали говорити про те, що ЗСУ прорвали першу лінію. Але тут варто розуміти, що йдеться про ділянку поки що шириною близько семи-десяти кілометрів і основні фортифікаційні споруди, бетонні доти та так звані «зуби дракона» ще попереду.

«Для простоти ми говоримо про передову лінію оборони, основну лінію оборони і резервну лінію оборони або запасну. Ось передову лінію ми прорвали, яка складалася із полоси забезпечення. Полоса забезпечення – це зона, в якій перебувають бойові підрозділи відносно невеликої кількості, задача яких – визначити напрямок основних ударів противника і тих операцій, які проводить противник. Там робляться відсічні позиції, там робляться засідки, там робляться мінні поля. Ця смуга забезпечення насичується інженерними спорудами», – продовжує Сергій Грабський.

Лінії оборони російської армії

«У глибині ще багато перепон, але питання в тому, чи зможуть росіяни перебудуватися під час прориву ЗСУ. Українці гідно роблять роботу враховуючи існуючі сили. І частина критики стосується повністю підготовлених та боєготовних підрозділів, які пробиваються надто повільно, ніж очікувалося. Але знову ж таки – українці зазнають тяжких втрат, тому багато солдатів, підрозділів, які проводять операції зараз – у них не було багаторічної підготовки. Це одна з причин, чому все йде повільніше, ніж очікувалося. Так, і російські війська не надто добре підготовлені зі слабким командуванням, але в обороні – легше», – каже полковник армії США у відставці Ліам Коллінз.

«Незважаючи на те, що Україна має багато бригад і потужну армію, але їй все ще не вистачає необхідного – сили в небі, інженерних активів, бронетехніки. У них є кілька західних основних бойових танків, але лише бригада. Точно не дивізії, які необхідні для таких дій. Знаю, що люди мають високі очікування, але подивіться, чого українці досягли з тим, що у них є, що їм дають. Західні військові навіть не спробували цього зробити з тією малою кількістю обладнання або тими частинами для загальновійськового бою, про який всі говорять», – підкреслює Джон Спенсер.

«Очевидно, Захід може передати більше. Згадайте про призначення НАТО – оборонний альянс передусім проти Росії. Дуже часто виклик – це логістика, доставка. Вирішення питань з обслуговуванням всього – від артилерійських стволів до танків та літаків F-16. І це, як правило, виклик – звести все докупи. І передача зброї Україні – допомагає НАТО, робить його сильнішим – не слабшим, бо Росія нікуди не подінеться. Вона по лікті в Україні, вона не може розширити масштаб боїв. Їм знадобилося 10 місяців, щоб захопити тактично незначний Бахмут», – продовжує Ліам Коллінз.

Судячи з доступної інформації, ЗСУ зараз найчастіше атакують малими піхотними групами. Такий підхід, очевидно, не передбачає швидких проривів, але виснажує противника та дозволяє берегти дефіцитну техніку. Наприклад, за даними Forbes, українська армія втратила лише 5 із 71 танка «Леопард». Але насамперед, звісно, ця тактика зберігає життя солдатів.

«Я просто роблю свою роботу, а хто там що каже… Хай приїде зробить краще. Покаже, як це треба робити. Як вміємо так і робимо. Як можемо, так і робимо. Викладаємось на повну, ризикуємо своїм життям і своїм здоров'ям. Може повернутись все так, що вже через місяць ми все це візьмемо, а може й ні. Як воно і що піде… Мені здається, якби в нас було більше ракет, які далеко б'ють, які потужніші, то, звичайно, ми б дійшли до кінця цього літа, вже і Крим взяли б, і Азовське море, і Мелітополь, все б забрали», – каже військовослужбовець 35 окремої бригади морської піхоти ЗСУ Микола.

Морські піхотинці 35-ї бригади ЗСУ перед бойовим виїздом

«Я б так відповів – хто хоче дуже сильно навчити всіх тактиці, будь ласка, приїжджайте до нас, беріть участь і покажете вже на ділі, як воно проходить насправді, а не по телевізору. Це не Call of Duty, тут режиму «збереження» у нас немає. Головне зберегти особовий склад, а там все вийде», – каже його побратим Богдан.

Одна з українських стратегій – це також удари по російській логістиці. Цілі для далекобійної артилерії, «Хаймарсів» та ракет Storm Shadow – склади боєприпасів, транспортні вузли, мости на Чонгарі. У чомусь це схоже на операцію зі звільнення Херсону, але, очевидно, на Запоріжжі можливостей для забезпечення військ у Росії більше. До головної лінії російської оборони ЗСУ зараз підійшли в районі Роботиного, але це не означає, що це і є точка головного удару.

«Звичайно, все ще можливий новий прорив. Війна – це 3D-шахи. Україна зробила інвестицію – Росія відповість. Відповідь противника може призвести до послаблення його оборони на інших ділянках. Досі може існувати сила, яку ми зараз не бачимо – у тилу українських військ. Резерв, хоч ми й вважаємо, що більшість резервних сил вже залучені – прориви в інших місцях можливі. Значною мірою це залежить від того, що вирішить робити Росія: чи дозволить українцям наступати у напрямку Токмака, Мелітополя, Бердянська, чи спробує ліквідувати цю кишеню та перекинути туди сили. Ще раз – це 3D-шахи і вони не такі прості, як лінії на карті», – каже Джон Спенсер.

«Два напрямки, які, скажемо так, розпіарені – тобто Запорізький та Бердянський напрямок і не треба забувати, що існує, щонайменше, ще два, а, можливо, навіть три напрямки, які можуть становити інтерес для українських сил оборони щодо розвитку наступу. Вірніше два основних додаткових, можна говорити на додачу, про які ми майже не згадуємо ніколи і раз Генеральний штаб про них не говорить – то і я про них говорити не буду. Ну і є певна активність на лівому березі Дніпра, де ми проводимо певні бойові дії, певні операції відповідного характеру з метою відволікання противника», – пояснює Сергій Грабський.

За даними Washington Post, це літо стало в чомусь розчаруванням і для України, і для її союзників, які чекали на швидші успіхи на фронті. Але тепер у США змирилися з тим, що війна триватиме довго і готові нарощувати допомогу Україні. Якими будуть бойові дії у 2024-му? Про це зараз мало говорять. Все залежить у тому числі і від результатів українського наступу, який ще далекий від своєї фінальної фази.

«Це дуже складні операції, де потрібна синхронізація між бронею, інженерами, піхотою, артилерією. Почасти Захід зволікав з постачанням необхідного для українців, з іншого боку – Україні постійно треба поповнювати важкі втрати під час війни. І тому, коли багато хто думав, що все почнеться навесні – українці зрушили терміни, розуміючи, що вони не були готові до виконання завдання. Тому я думаю, що просування йде трохи повільніше, ніж очікували українці, але було очевидно, що це буде виклик», – каже Ліам Коллінз.

Звільнене українською армією село Макарівка на Донеччині

«Існує щонайменше кілька варіантів планування на наступний рік – тобто як ситуація буде розвиватися. Але ці варіанти будуть залежати від того, як буде розвиватися ситуація, зокрема, на півдні, як буде розвиватися ситуація на сході. Яка відповідь буде противника? На що вони будуть спроможні? І, виходячи з того, будуть, відповідно, корелюватися і коригуватися плани на наступний рік. Тому зараз – дуже рано говорити, але треба розуміти, що планування, повторюся, це не дискретна якась система, а це постійний процес», – продовжує Сергій Грабський.

«У контрнаступу, в будь-якому разі, буде навіть не кульмінація – крещендо. Верхня точка, з якої розпочнеться зменшення активності. Але я не думаю, що українці планують, я не маю доступу до такої інформації, але я просто не бачу, підготовку до відпочинку, тим самим давши можливість росіянам зміцнити свою оборону. Погода керуватиме можливістю з'їхати з дороги, сповільнить все. Але українська логістика – краща за російську і, як ми бачили минулої зими – вона давала переваги Україні. Питання в тому – як далеко зайде контрнаступ, щоб виставити умови для наступної фази, яка продовжиться і взимку», – підсумовує Джон Спенсер.

Через три місяці українського наступу на півдні шахова партія ще далека від свого завершення. Де він – головний удар української армії? Скільки резервів залишилося у Росії та України? І яким буде результат контрнаступу? Генсекретар НАТО днями заявив, що українці вже перевершували очікування, тож їм треба довіряти.