Закон про воєнні злочини: чи реалізує він сподівання на справедливість для десятків тисяч людей?

Підписання закону про воєнних злочинців у Криму та в окремих районах Донецької та Луганської областей президентом України Володимиром Зеленським дасть надію на справедливість десяткам тисяч осіб. Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії сказала голова правління українського Центру громадянських свобод та ініціатив Олександра Матвійчук.

Матвійчук є однією із ініціаторів законопроєкту №2689, який наприкінці травня ухвалила Верховна Рада України. Цей закон імплементує норми міжнародного кримінального та гуманітарного права в національний Кримінальний кодекс.

Згідно з пояснювальною запискою, попри те, що ситуація в окупованому Криму та ОРДЛО визнана міжнародним збройним конфліктом, кримінальне законодавство України в цій частині не приведене у відповідність із міжнародним правом.

Разом із тим після початку анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас Україна надіслала вже декілька звернень до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Про значення законопроєкту №2689 для притягнення до відповідальності воєнних злочинців йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

В ефірі Радіо Крим.Реалії Олександра Матвійчук так описала історію законопроєкту, яка передувала його ухваленню Верховною Радою:

Олександра Матвійчук

«У Кримінальному кодексі в нас немає навіть терміну «злочини проти людяності», є тільки пафосні заяви політиків. А воєнні злочини виписані так погано, що ці статті просто неможливо використовувати на практиці. Тому ще п'ять років тому наша організація ініціювала створення робочої групи, яка сформулювала низку комплексних змін до Кримінального кодексу України, щоб зробити його відповідним до міжнародного права. На жаль, ми зіткнулися з байдужістю. Ми п'ять років боролися за те, щоб за нього проголосував спочатку попередній парламент, потім цей парламент. Коли мені кажуть, що території окуповані, Росія напала, Україна нічого не може зробити ‒ це правда, але лише наполовину правда. Є речі, які Україна мала зробити ще п'ять років тому, коли ми просто принесли цей закон, написаний серед інших і міжнародними експертами. Путін заважав народним депутатам чи хто?»​.

Записані Олександрою Матвійчук та її колегами свідчення читайте, дивіться і слухайте у спільному проєкті Центру громадянських свобод і Радіо Свобода – Заручники війни. Вони пройшли крізь пекло.

Клікніть, щоб перейти на проект

Експертка Українського інституту майбутнього та співавторка законопроєкту №2689 Вікторія Мозгова розповіла Крим.Реалії, на що саме націлений законопроєкт про воєнних злочинців.

– Перш за все він розрахований на захист двох категорій осіб ‒ цивільного населення та військовополонених. Також це певні об'єкти, які забезпечують життєдіяльність мирних жителів ‒ наприклад, водопомпові станції ‒ плюс культурні цінності. Наш документ дозволяє правильно кваліфікувати приблизно 70 видів діянь, які відбуваються на окупованих територіях. Сьогодні наші правоохоронні органи не можуть вести щодо них кримінальні провадження. Наприклад, зараз ми взагалі ніяк не можемо кваліфікувати зміну демографічної ситуації в Криму, але ж Росія систематично робить це. Коли постане питання про деокупацію й ми почнемо говорити про волевиявлення кримчан, то зрозуміло, до чого це призведе. Сьогодні багато що доводиться кваліфікувати за загальними критеріями ‒ наприклад, катування на окупованій території ‒ а законопроєкт це змінює.

Вікторія Мозгова пояснює, що через недосконалість Кримінального кодексу України щодо багатьох злочинів, скоєних у Криму після 2014 року, вже минули всі терміни давності.

‒ Наш законопроєкт дозволяє перекваліфікувати такі дії відповідно до міжнародного права. Важливо: не треба плутати це з колабораціонізмом, це два абсолютно різних питання. І я хочу наголосити, що тут немає порушення Конституції в тій частині, що закони не можуть мати зворотної сили. Наприклад, у 1933 році поняття геноциду ще не було, але вже у двохтисячних нам вдалося домогтися вироку саме з такою кваліфікацією. Словом, у міжнародному праві така практика існує ‒ і це стосується лише міжнародних злочинів, скоєних на території України.

Своєю чергою керівник прокуратури Автономної Республіки Крим Ігор Поночовний вважає, що правоохоронні органи України після ухвалення цього законопроєкту зможуть предметніше кваліфікувати злочини в Криму.

– Цей закон підвищить ефективність чинного кримінального законодавства, оскільки триває вже восьмий рік збройний конфлікт, а воно не було готовим до такого розвитку подій. Загалом, якщо кваліфікувати окупацію Криму як міжнародний збройний конфлікт, то на нього має поширюватися відповідне законодавство. Чинний Кримінальний кодекс містить лише одну статтю, яка стосується дій Російської Федерації та окупаційної влади в Криму ‒ це стаття 438 про порушення законів і звичаїв війни. Вона є бланкетною (тобто надає повноважним державним органам право самостійно встановлювати правила в цій ситуації ‒ ред.), досить абстрактною й не містить конкретних складів злочинів, передбачених саме міжнародним гуманітарним правом.

Ігор Поночовний

Ігор Поночовний зазначає, що в останні роки прокуратурі АРК довелося перекваліфікувати велику кількість проваджень із загальних злочинів на статтю 438.

– Наприклад, так ми робили з незаконним позбавленням волі, до якого причетні правоохоронні органи окупаційної адміністрації Російської Федерації в Криму. Тобто весь масив подібних справ перекваліфікувався на 438 статтю, але це було не зовсім зручно. Як бланкетна вона відсилала до міжнародного права ‒ зокрема до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Там прописані правила поведінки сторін конфлікту з цивільним населенням, і було досить складно перефразувати їх під український Кримінальний кодекс. Законопроєкт, ухвалений Верховною Радою, значно спрощує цю роботу. У ньому всі ці серйозні міжнародні правопорушення виписані як норми Кримінального кодексу. В його межах ми зможемо переслідувати, скажімо, суддів і прокурорів, які незаконно переслідують мирне населення в Криму.

Тим часом ще у грудні 2020 року прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі Фату Бенсуда відзвітувала про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні в контексті анексії Криму та війни на Донбасі. Зокрема вона вказала на ознаки воєнних злочинів Росії на півострові «в умовах міждержавного конфлікту України з Росією».

Фату Бенсуда згадала порушення Римського статуту МКС у Криму, як жорстоке поводження, примусовий призов до збройних сил Росії, порушення права на судочинство, переміщення населення Росії до Криму, захоплення громадського майна, утиск і залякування кримських татар ‒ зокрема й заборона Меджлісу. Попереднє розслідування у справі «Ситуація в Україні» почалося ще у квітні 2014 року. Російська влада заперечує юрисдикцію міжнародних інстанцій у цих питаннях.

Саме тому російський юрист Марк Фейгін скептично дивиться на перспективи притягнення воєнних злочинців у Криму до відповідальності Міжнародним кримінальним судом і пропонує українській владі подумати про новаторські рішення.

Марк Фейгін

– Сьогодні говорити про притягнення до кримінальної відповідальності в межах МКС, напевно, проблематично. З одного боку, з правових причин: попри тривалі провадження, де гарантія, що Росія взагалі братиме участь у цих процедурах? Вона вийшла з Римського статуту МКС і де-факто не визнає його юрисдикцію. З іншого боку, перспективи створення якогось трибуналу за аналогією з югославським залежать від Ради безпеки ООН, а уявити собі, що Росія як постійний член проголосує за нього, досить складно. Проблема – багатостороння й має політичне вираження. Якщо цьогоріч «Кримська платформа», яку організовує Київ, отримає хоч якусь перспективу в плані залучення значних гравців, то одним з її рішень може бути саме заснування спеціального суду з воєнних злочинів на півострові. Потрібні новаторські рішення.

Саміт «Кримської платформи» ‒ міжнародної ініціативи української влади з деокупації півострова та захисту прав кримчан ‒ попередньо призначений на 23 серпня. Точний список запрошених лідерів країн Міністерство закордонних справ України поки не розголошує, очікуючи протидії з боку Росії.